Фінальний звіт за результатами моніторингу центральної преси за період виборчої кампанії з 30 липня по 28 жовтня 2012 року

ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ МОНІТОРИНГУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ПРЕСИ ЗА ПЕРІОД ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ З 30 ЛИПНЯ ПО 28 ЖОВТНЯ 2012 РОКУ

Протягом трьох місяців передвиборчої кампанії експерти моніторили сім найбільш впливових у своїй ніші загальнонаціональних друкованих видань, а саме: «Голос України», «Газета по-українськи», «Дзеркало тижня», «Комментарии», «Сегодня», «Сільські вісті», «Факты и комментарии».

Метою моніторингу було з’ясувати, чи надають газети повну, якісну, неупереджену та збалансовану інформацію про політичні сили для прийняття громадянами усвідомленого рішення під час парламентських виборів 2012 року. А також чи мали політичні сили рівний доступ для представлення своєї позиції у друкованих виданнях.

Суб’єктами моніторингу були 6 політичних партій з найвищим рейтингом за соцопитуваннями: Партія регіонів, «Батьківщина», УДАР, «Свобода», КПУ та «Україна – вперед!».

Моніторинг передбачав кількісно-якісний аналіз. Кількісний аналіз відображався в абсолютних показниках, якими є кількість друкованих знаків, наданих для висвітлення діяльності тієї чи іншої політичної сили. Якісний аналіз включав визначення тональності (емоційної забарвленості) інформації, тобто яке враження справляють газетні матеріали на читача. Тональність інформації визначалась за допомогою сукупної оцінки змісту інформації та форми подачі, тобто непрямої оцінки політичної сили (послідовності викладу, особливості верстки, графічного оформлення, стилістики, інтонації повідомлень).

Моніторинг складався з двох періодів. Перший (серпень-вересень) відстежував загальну картину по партіях. Другий період (жовтень) відстежувався за уточненою методологією. У зв’язку з тим, що активність уряду як агітатора збільшувалася, а урядовці, що мали місце у списках Партії регіонів, не йшли у передбачену законом відпустку, до суб’єктів моніторингу було додано інституційну діяльність президента, уряду та представників місцевої влади (у межах дозволених законом повноважень) з метою виявлення використання службового становища (адмінресурсу) для передвиборчої агітації.

ГОЛОВНІ ВИСНОВКИ

–            Передвиборча кампанія виявилася бідною на реальне обговорення партійних програм чи проблем пересічного виборця. Більшість програмних положень читачі могли дізнатися лише з прихованої реклами («джинси»), де жодної дискусії не передбачається.

–            «Джинса» у цій кампанії відіграла роль головного інформатора та балансуючого фактору, єдиним джерелом критики влади чи опозиції у виданнях, що їм симпатизують.

–            Жодне з видань не надавало рівного доступу найпопулярнішим політичним силам (не висвітлювало в достатній кількості їхньої діяльності в редакційних матеріалах). Будучи читачем окремого видання, виборець не зміг би зробити усвідомлений вибір.

–            Найвпливовіші центральні видання поділені на дві групи: ті, що симпатизують владі та критичні до опозиції та ті, що плекають негативний імідж влади та підтримують опозицію. Жодне видання не є збалансованим.

–            Вся передвиборча кампанія переважно була побудована на двох постійно повторюваних у варіаціях стратегічних темах: соціальні ініціативи президента та уряду, а також ув’язнення Ю.Тимошенко та Ю.Луценка. Тактичними інформаційними приводами стали «мовний закон» та закон про наклеп (вересень).

–            Реальні шляхи розвитку країни протягом кампанії не обговорювалися жодною політичною силою в жодному виданні.

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

1.                     В інформаційному просторі лідирувала Партія регіонів, інформація про неї займала 58,4% усього виборчого контенту у пресі за виборчу кампанію. Про неї загалом оприлюднено у 2,5 рази більше інформації, ніж про Об’єднану опозицію (22%). Однак і негативної інформації на адресу ПР у 5 разів більше, ніж про «Батьківщину», а позитивної – майже утричі більше.

2.                     Нейтральні та позитивні показники Партії регіонів на 90% складає інформація про діяльність уряду, президента та представників влади на місцях, яка є прихованою агітацією та використанням адмінресурсу. 75% негативної інформації про ПР також стосується саме діяльності влади у розрізі прихованої агітації, а не власне Партії регіонів як політичної сили.

3.                     Офіційна діяльність уряду, президента та місцевої влади, яка б не мала ознак агітації, практично не висвітлювалася.

4.                     Об’єднана опозиція на 50% була представлена через «джинсу».

5.                     УДАР був представлений через «джинсу» на 80%. Редакційні матеріали здебільшого стосувалися бою В.Кличка з М.Чарром.

6.                     КПУ та «Україна – вперед!» практично повністю були представлені через «джинсу».

7.                     Найоб’єктивніші видання – газета «Комментарии» та «Дзеркало тижня». Вони єдині чітко розділяли офіційну діяльність уряду та приховану агітацію.

8.                     Найбільш однобоке видання – «Сільські вісті», де негативна інформація про владу та Партію регіонів складає практично весь виборчий контент.

9.                     Лідер із предметного висвітлення партійних програм – газета «Сегодня». Вона єдина детально аналізувала всі аспекти життя виборців у розрізі запропонованих прохідними партіями програм.

10.                Лідер по кількості публікації «джинси» – газета «Факты и комментарии», такі матеріали складають до 90% виборчого контенту у виданні. При цьому воно єдине зберігає паритет, публікуючи приховану рекламу влади та опозиції поруч на одній шпальті.

11.                Лідер за різноманіттям представлення суб’єктів виборів у «джинсі» – газета «Сегодня». Тут публікувалися представники різних політсил, мажоритарники. Виняток склала лише «Свобода».

12.                Протягом останнього місяця кампанії газета «Сегодня» регулярно публікувала «чорний піар» (2-3 матеріали на тиждень).

13.                Лідери по використанню витончених маніпулятивних технологій – «Сегодня» та «Газета по-українськи».

ГОЛОВНІ СПІКЕРИ, ЩО ОЗВУЧУВАЛИ ПОЗИЦІЮ ПАРТІЙ:

–                         Партія регіонів була представлена переважно через президента В.Януковича, та урядовців – М.Азарова, С.Тигіпка, Ю.Бойка, М.Присяжнюка, М.Табачника. Серед чинних депутатів найчастіше надавали слово М.Чечетову, О.Єфремову, Т.Бахтєєвій, В.Колесніченку.

–                         Об’єднана опозиція була представлена через початкову першу п’ятірку: Ю.Тимошенко, А.Яценюк, Ю.Луценко, О.Турчинов, В.Гриценко. Окремі спікери – адвокат Ю.Тимошенко С.Власенко та жружина Ю.Луценка І.Луценко. Серед депутатів найчастіше надавали слово М.Томенку, А.Кожемякіну.

–                         УДАР в основному був представлений через лідера В.Кличка, а також заступника голови партії В.Ковальчука та В.Наливайченка.

–                         «Україну – вперед!» переважно представляли Н.Королевська та А.Шевченко.

–                         «Свобода» найчастіше представлялася через О.Тягнибока, А.Мохника, І.Мірошниченка та І.Фаріон.

–                         КПУ найчастіше представляли П.Симоненко, А.Мартинюк, С.Кілінкаров, А.Александровська, Є.Царьков.

ТЕНДЕНЦІЇ ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ДРУКОВАНИМИ ВИДАННЯМИ

«Голос України» – суспільно-політичне видання, офіційний друкований орган Верховної Ради України. Періодичність виходу – 5 разів на тиждень, кількість шпальт на тиждень (без офіційних документів та телепрограми) – 80. Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 12,03% від усіх матеріалів видання.

Газета переважно працює в інформаційному ключі та репортажному стилі. Тут найбільше представлені регіони України та діяльність місцевих чиновників. Ґрунтовних авторських аналітичних матеріалів, у яких зазвичай відчутна критичність до влади, публікувалося мало. Виданню вдається чітко провести різницю між офіційними заявами чиновників як представників владних інституцій та їх прихованою агітацією: подаючи інформаційні повідомлення, газета через цитати зберігає стиль та пафос висловлювань.

Що стосується виборчої кампанії, видання зазвичай уникало більшості резонансних тем і переважно висвітлювало діяльність Партії регіонів (62,7%). 50% – це інформація у нейтральній тональності, інші 50% порівну розподілені між позитивною і негативною. У позитивній тональності Партія регіонів представлена у 13 разів активніше, ніж «Батьківщина». Серед позитивних та нейтральних показників дві третини склала інформація, яка висвітлювала діяльність представників владної вертикалі та влади на місцях і часто мала ознаки прихованої агітації та використання адмінресурсу (відкриття шкіл, дарування автобусів, квартир, запуск заводів). Критика влади переважно зосереджена у цитуванні представників КПУ та Об’єднаної опозиції, а також у нечастих аналітичних матеріалах.

Об’єднана опозиція була представлена мало, хоч і переважно у нейтральній тональності – її частка склала лише 17%. Її діяльність висвітлювалася через заяви депутатів у Верховній Раді (найчастіше – М.Томенка) та матеріали, що друкувалися за квотним принципом. На фоні Партії регіонів «Батьківщина» залишалася практично непомітною. Прикметно, що в пік активності обговорення хвороби Ю.Тимошенко видання намагалося деполітизувати цю інформацію, вміщуючи її не в розділі «Політика», як всі інші видання, а в розділі «Регіони» під рубрикою «Харків».

Досить активно, порівняно з іншими виданнями, газета висвітлювала діяльність КПУ (11,8%). Окрім заяв депутатів, видання також публікувало репортажі з поїздок П.Симоненка та А.Мартинюка в регіони, які мали яскраво виражений агітаційний характер.

Загалом увага приділялася лише партіям, які наявні у чинному парламенті, позапарламентські сили висвітлювалися ситуативно.

Найпоширеніша маніпулятивна технологія видання – прийом непрямої критики влади – через гумористичну сторінку «Курінь», де вміщуються цитати політиків, часто представників ПР і саркастично коментуються від імені «Чергового».

«Газета по-українськи» – суспільно-політичне видання, що симпатизує нинішнім опозиційним силам та критично налаштоване до влади. Періодичність виходу – 4 рази на тиждень, кількість шпальт на тиждень (без телепрограми) – 72-75. Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 13,7% від усіх матеріалів видання.

Газета переважно працює в репортажному ключі, уникає прямих журналістських оціночних суджень. Має власне обличчя завдяки загальному для всього видання злегка іронічному стилю та орієнтацію на просторіччя. Для оцінок використовує коментарі експертів та простих людей, створює необхідне враження через контекст. Видання було єдиною газетою із відстежуваних, яка багато уваги приділяла саме виборчій тематиці у розрізі партійної агітації. Подавалися репортажі з мажоритарних округів у різних регіонах України, у них висвітлювалася діяльність провідних кандидатів від усіх вагомих партій та самовисуванців. Газета аналізувала виборчі списки та перспективи проходження до ВР всіх відстежуваних політичних партій через ряд експертних коментарів.

Видання практично не розділяє урядовців та президента як чиновників та партійних діячів, зазвичай вона напряму асоціює їх з партією та узагальнює їх під ярликами «влада» і «регіонали». Газета намагалася бути збалансованою: надавалося слово представникам Партії регіонів та експертам, які висловлювали на її адресу позитивні коментарі, однак загалом виданням активно плекався негативний імідж владної партії. Те ж саме стосується Об’єднаної опозиції: в інтерв’ю та коментарях часто траплялися негативні оцінки, однак загалом залишалася відчутною симпатія до цієї політичної сили.

Партія регіонів представлена найактивніше – 42,8%, переважно у негативній тональності (36,6%). Газета активно за допомогою маніпуляцій плекала негативний імідж В.Януковича через специфічні інформаційні приводи – як то годинник президента, еротичний календар, що з’явився в Інтернеті, чергові обмовки, факти біографії. Ці повідомлення підкріплювалися фотографіями, необхідними коментарями психологів чи політологів.

Об’єднана опозиція представлена трохи менше, ніж Партія регіонів (35%), однак переважно у нейтральні та позитивній тональності. Ці показники у 3 рази більші, ніж аналогічні у Партії регіонів. Прикметно, що часто «Батьківщина» була представлена через «джинсу» – за рахунок неї майже всі позитивні та половина нейтральних показників «Батьківщини».

УДАР (8%) та «Україна – вперед!» (5,7%) переважно були представлені через «джинсу». КПУ практично не висвітлювалася (3,2%), «Свобода» (4%) висвітлювалася переважно у контексті актуальних, безпосередньо з нею пов’язаних тем.

Видання активно користувалося маніпулятивними технологіями «очевидець подій», «спіраль замовчування» (маніпулювання результатами соцопитувань), «голос народу» (маніпулювання коментарями рядових людей), «останнє слово» (потрібний висновок), звинувачення за асоціацією, протиставлення, принцип контрасту (непряме звинувачення).

«Дзеркало тижня» – суспільно-політичний тижневик, 16 шпальт. Симпатизує нинішнім опозиційним силам та критично налаштований до влади. Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 14,46% від усіх матеріалів видання.

Видання приділяє багато уваги ґрунтовним корупційним розслідуванням, аналізу протиправних дій уряду, владних ініціатив, публікує розлогі інтерв’ю з провідними посадовцями, політиками. Газета активно критикує уряд та президента, чітко відділяючи їхню офіційну діяльність від приховано агітаційної. Однак газеті не вистачає збалансованості, оскільки за критикою Партії регіонів часто за упускаються всі інші учасники політичного процесу. Загалом видання намагається критикувати владу ґрунтовно та аргументовано, проводячи власні розслідування. Однак часом іронія та сарказм журналістів бувають надмірними.

Власне тематика виборів у газеті була представлена значно менше, але тут якраз видання намагалося утримувати баланс: газета приділяла увагу всім прохідним політичним силам, рівною мірою критикуючи кожну і не виявляючи особливих симпатій. Хоча звісно, до опозиційних сил вона прихильніша, ніж до провладних партій.

Загалом видання плекало негативний імідж влади та владної партії у всіх її можливих проявах – президент, уряд, міністерства, місцева влада, депутатські ініціативи, передвиборча кампанія на місцях. Це 80% інформації за весь період. Третину цього показника становила інформація про діяльність уряду та президента як офіційної влади, вона подавалася порівну у нейтральній та негативній тональності. Інші дві третини (54%) – це діяльність посадовців, яка містить передвиборчу риторику, замасковану під правомірну діяльність влади, а також партійні справи (по 27%). Ця інформація подавалася винятково у негативній тональності.

Об’єднана опозиція висвітлювалася ситуативно (лише 10% інформації), значна частина показника зумовлена публікацією звернення Ю.Тимошенко. Інші партії порівняно з Партією регіонів практично не згадувалися.

«Комментарии» – суспільно-політичний та діловий тижневик, 40 шпальт (протягом жовтня також виходив київський додаток на 8 шпальт). Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 18,69% від усіх матеріалів видання.

Видання приділяє багато уваги ґрунтовним корупційним розслідуванням, внутрішній боротьбі між групами впливу у владі. Газета активно користується оціночними судженнями, які часто підтверджуються коментарями експертів. Матеріали переважно аналітичні, не лише пов’язані з актуальними подіями, але і висвітлюють тему чи проблему в ширшому аспекті, критика і відзначення конструктиву завжди наявні, хоча критики відчутно більше. Однак газета є досить об’єктивною: вона відзначає як негативні, так і позитивні моменти щодо всіх партій. При цьому видання все ж таки незбалансоване, здебільшого зосереджене на критиці влади як такої. Видання чітко розділяє виборчий контекст заяв урядовців та президента і суто їх інституційну діяльність.

Загалом видання плекало негативний імідж влади та владної партії у всіх її можливих проявах – президент, уряд, міністерства, місцева влада. Це 74% інформації за весь період. Третину цього показника становила інформація про діяльність уряду та його ініціатив як офіційної влади, вона подавалася переважно у негативній тональності. Інші дві третини (49%) – це діяльність посадовців, яка містить передвиборчу риторику, замасковану під правомірну діяльність влади, а також партійні справи. Ця інформація була переважно також негативною, нейтральної та позитивної інформації про Партію регіонів було у 1,5 рази менше.

Об’єднана опозиція висвітлювалася в 4,5 рази менше, ніж Партія регіонів (16,9%) і також досить об’єктивно критикувалася за бездіяльність, неорганізованість та недалекоглядність. Хоча нейтральної інформації про неї було у 2,5 рази більше, ніж негативної, не можна сказати, що видання симпатизує опозиції. Те ж саме стосується УДАРу (3,7%) та «Свободи» (3,1%). Інші партії згадувалися побіжно.

«Сегодня» – суспільно-політична щоденна газета, плекає негативний імідж опозиції та симпатизує Партії регіонів. Періодичність виходу – 6 разів на тиждень, кількість шпальт на тиждень (без телепрограми) – 136. Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 11% від усіх матеріалів видання.

Видання має різноплановий контент – від політики до лайфових матеріалів, досить ґрунтовно підходить до розробки будь-якої теми, розробляє власну якісну інфографіку. Стиль репортажно-аналітичний, з коментарями експертів. Видання часто користується оціночними судженнями та витонченими маніпулятивними технологіями. Поза тим це видання було єдиним, що вело якісну роз’яснювальну роботу щодо політичних програм партій через детальний аналіз всіх аспектів заявлених документів та їх дотичності до реального життя виборців (мала місце серія матеріалів).

Інформаційна перевага у виданні на боці Партії регіонів (49,5%) – вона представлена удвічі активніше, ніж Об’єднана опозиція (24%) і переважно у нейтральній та позитивній тональності (негативної у 8 разів менше). Однак більшість позитивних та нейтральних показників ПР припадають на приховану політичну рекламу, яка означена у вихідних даних, але не очевидна для читача – це близько 70% від усіх показників ПР. Часто це матеріали, що стосувалися нібито діяльності уряду та містили елементи передвиборчих агітаційних гасел Партії регіонів. Лише протягом останніх двох тижнів кампанії політична реклама Партії регіонів маркувалася. Власне інституційна діяльність президента чи уряду без елементів агітації практично не висвітлювалася. Негативні показники ПР зумовлені прихованою рекламою її опонентів (КПУ, «Наша Україна», кандидати-мажоритарники).

Журналісти видання представників ПР практично не критикували. Явною критика збоку редакції видання була лише у кількох номерах у зв’язку з реакцією на закон про наклеп. А загалом видання плекало позитивний імідж влади, за допомогою маніпулятивних технологій та підбірки коментарів, коли депутати від ПР цитуються удвічі більше, ніж будь-які інші, зокрема і депутати від БЮТ. При цьому як суцільний позитив подавалися всі ініціативи уряду, президента та депутатів, а негативні аспекти заперечувалися чи замовчувалися.

Об’єднана опозиція у виданні була представлена переважно через призму ув’язнення Ю.Тимошенко та Ю.Луценка. Тексти щодо опозиціонерів завжди маніпулятивні, головною метою маніпуляції є плекання негативного іміджу лідерів опозиції. Інформаційні приводи часто штучні («рік вироку», «100 днів без Юлі», «місяць у колонії», «тиждень у лікарні» тощо), з посиланням на анонімні джерела, непідтверджені факти. Відтак більшість інформації у негативній тональності. Основні позитивні та нейтральні показники – результат масованої прихованої реклами Д.Андрієвського протягом останнього передвиборчого тижня.

УДАР (9,8%), КПУ (7,4%)  та «Україна – вперед!» (4,3%) переважно були представлені через приховану рекламу, відповідно у нейтральній та позитивній тональності. Цікаво, що А.Шевченко («Україна – вперед!») виданням більше сприймався як спортсмен, у той час як щодо В.Кличка (УДАР) чітко відчутна різниця у тональності: щодо його спортивної діяльності видання висловлюється переважно позитивно, якщо ж йдеться про партію УДАР – то переважно негативно.

«Свобода» (2,9%) була представлена переважно негативно, особливо атака негативу була відчутна останні два тижні перед виборами, після публікації соцопитувань, що свідчили про подолання нею 5% бар’єру.

Видання було єдиним, що публікувало матеріали з ознаками чорного піару щодо суб’єктів моніторингу. Найпопулярніші маніпулятивні технології у виданні: підбірка лояльних коментарів, маніпуляція заголовками, лідами та фотографіями на першій шпальті, маніпуляція версткою, «спіраль замовчування», «роздування деталі», «атака оточення», повтор інформації, опускання інформації, фальшива критика, посилання на анонімні авторитети, безапеляційне ствердження, «очевидець подій», «голос народу», порівняння за негативною асоціацією.

«Сільські вісті» суспільно-політичне видання, що симпатизує нинішнім опозиційним силам та критично налаштоване до влади. Періодичність виходу – 3 рази на тиждень, кількість шпальт на тиждень (без телепрограми) – 12. Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 13,36% від усіх матеріалів видання.

Видання орієнтоване на сільського читача, що визначає специфіку тем матеріалів. Стиль емоційний, багато оціночних суджень, пафосу. Багато довколаполітичних матеріалів, а також репортажів із сільської глибинки, які висвітлюють проблеми села.

Газета переважно висвітлювала діяльність Партії регіонів (64,7%), плекаючи її негативний імідж. Це стосувалося будь-яких інформаційних приводів. Видання критикувало владну партію переважно через діяльність уряду та президента, яких воно зазвичай від партії не відділяє, навіть якщо йдеться про функціональні обов’язки. Діяльність уряду та президента критикується через ярлик партійних лозунгів. Загалом видання дуже мало згадувало Партію регіонів як таку чи як суб’єкт виборчої кампанії. Окрема форма критики – публікація читацьких листів з критикою влади та Партії регіонів. Газета практично не згадувала Партію регіонів позитивно чи нейтрально.

Діяльність об’єднаної опозиції порівняно з Партією регіонів висвітлювалася ситуативно – в основному її показники зумовлені увагою до справ Ю.Луценка та Ю.Тимошенко. Досить значні показники «Батьківщини» (26,7%, в основному позитивні та нейтральні) зумовлені насамперед публікацією звернень Ю.Тимошенко та Ю.Луценка, а також ймовірно проплачених матеріалів про передвиборчі поїздки Об’єднаної опозиції та інтерв’ю А.Яценюка в останні передвиборчі тижні.

КПУ згадувалася іще менше (3,2%), переважно негативно. Інші партії навіть не згадувалися.

Найчастіше використовувана маніпулятивна технологія у виданні – це маніпуляція заголовками та повідомленнями під рубрикою «З повідомлень інформагентств», які зовсім не є інформаційними і в яких висловлюються оціночні судження.

«Факты и комментарии» – суспільно-політична щоденна газета з бульварним ухилом. Періодичність виходу – 5 разів на тиждень, кількість шпальт на тиждень (без телепрограми) – 88. Частка виборчого контенту за три місяці моніторингу склала 9,45% від усіх матеріалів видання.

Контент видання переважно суспільно-бульварний, політична складова незначна, зазвичай (не у передвиборчий час) не більше 1-2 шпальт на день. Редакційний стиль у політичних матеріалах переважно інформативний, репортажний, без оціночних суджень. Однак протягом цієї кампанії визначити редакційну позицію видання було неможливо, оскільки близько 90% політичного контенту складали приховано рекламні матеріали під нейтральними рубриками.

Газета часто ігнорувала основні інформаційні приводи виборчої кампанії. Виборчий контент складався за рахунок «джинси» про діяльність уряду, Партії регіонів та влади на місцях та передвиборчі поїздки «Батьківщини» чи окремих кандидатів-мажоритарників. Цікавим феноменом стало те, що видання часто зберігало паритет у публікації замовних матеріалів Партії регіонів та Об’єднаної опозиції – в окремі періоди їх було порівняно однакова кількість на тиждень, причому матеріали Партії регіонів та «Батьківщини» часто розміщувалися поруч на одній шпальті. Відтак можна навіть говорити про відносну збалансованість газети, хоча, звісно, перевага навіть у «джинсі» на боці Партії регіонів (61,5%) – це удвічі більше, ніж у «Батьківщини» (26,8%).

«Джинса» у виданні фактично була єдиним джерелом інформації про діяльність уряду (зазвичай приховано агітаційну) та інших учасників виборчих перегонів. Хоча і негативні показники щодо Партії регіонів також зумовлені саме «джинсовими» матеріалами опонентів владної партії, зокрема «Батьківщини». Часом з’являлися також замовні матеріали УДАРу (5,2%, виняток – редакційні матеріали про бій В.Кличка з М.Чарром) та «України – вперед!» (3,2%). Інші політичні сили практично не згадувалися.

Газета була єдиною, яка в «джинсі» чітко через представлення посадовців вказувала на змішування посади та виборчої агітації, тобто на використання адмінресурсу чиновниками. Так, протягом жовтня С.Тигіпка послідовно представляли як «заместитель председателя Партии регионов, вице-премьер-министр — министр социальной политики».

У жовтні видання також проявило редакційну заангажованість через маніпулятивну технологію повтору інформації. Протягом трьох тижнів практично у кожному номері друкувалися матеріали про канидата-мажоритарника Я.Безбаха (працівника корпорації «Інетрпайп», що належить В.Пінчуку, до якого наближена газета) та про використання адмінресурсу місцевою владою Дніпропетровщини. Матеріали були приблизно однакового змісту, суттю яких була критика місцевих «регіоналів», часто з повторенням тих самих фрагментів дослівно та незначним оновленням інформприводу. Саме ці матеріали склали близько 80% загальних негативних показників ПР.