Підсумковий звіт за результатами президентської виборчої кампанії 2014 року у пресі (квітень-травень)

Моніторинг включав аналіз 6-ти загальнонаціональних друкованих видань:

–       «Вести»

–       «Газета по-українськи»

–       «Дзеркало тижня. Україна»

–       «Комментарии»

–       «Сегодня»

–       «Факты и комментарии»

 

Мета дослідження: з’ясувати чи надавали газети повну, якісну, неупереджену та збалансовану інформацію про кандидатів на посаду президента України для прийняття громадянами усвідомленого рішення під час президентських виборів 2014 року. А також чи мають кандидати рівний доступ для представлення своєї позиції у друкованих виданнях.

 

Об’єкти моніторингу – діяльність кандидатів із найвищим рейтингом за останніми соцопитуваннями, а також таких, що представляють основні рейтингові політичні сили:

–       Михайло Добкін, кандидат від Партії регіонів

–       Петро Порошенко, самовисуванець

–       Юлія Тимошенко, лідер «Батьківщини»

–       Сергій Тігіпко, самовисуванець (екс-«регіонал»)

–       Петро Симоненко, лідер КПУ.

Інші кандидати відстежувалися лише методом якісного контент-аналізу. Кількісне представлення не враховувалося з огляду на низький рейтинг та інтерес читача до маловідомих кандидатів.

Окрім того, відстежувалася діяльність в.о. президента О.Турчинова та прем’єр-міністра Арсенія Яценюка з метою виявлення можливої агітаційної діяльності на посадах на користь Ю.Тимошенко (використання адмінресурсу).

 

У дослідженні інформація розрізнялася за трьома тональностями: нейтральна, позитивна та негативна. Тональність (емоційна забарвленість) інформації відображає, яке враження справляють газетні матеріали на читача. Тональність інформації визначається за допомогою сукупної оцінки змісту інформації та форми подачі, тобто непрямої оцінки кандидата (послідовності викладу, особливості верстки, графічного оформлення, стилістики, інтонації повідомлень).

 

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

 

Цьогорічна президентська виборча кампанія у ЗМІ якісно відрізнялась від попередніх у першу чергу фрагментарністю та залежністю від швидкої зміни подій у країні. Якщо початок кампанії та висунення кандидатів були затьмарені подіями в Криму, то її подальший хід був відсунутий на другий план сепаратистським рухом на Донбасі, проведенням антитерористичної операції, трагічними наслідками заворушень (масова загибель людей в Одесі та Маріуполі під час травневих свят), а також проведенням референдуму на Донбасі. Відповідно, преса звертала більше уваги на суспільно-значимі події, а виборча тематика часто висвітлювалася через призму ситуації на Сході країни та в Криму.

Особливістю кампанії стало висування значної кількості технічних та маловідомих суспільству кандидатів. Усіх канидадатів можна розділити на 4 групи:

 

1.                           Найрейтинговіші за результатами соцопитувань (П.Порошенко, Ю.Тимошенко, С.Тігіпко).

2.                           Популярні кандидати другого ешелону, відомі читачу (М.Добкін, П.Симоненко, О.Тягнибок, О.Ляшко, О.Богомолець, А.Гриценко, Д.Ярош).

3.                           Відомі, але непопулярні кандидати (Юрій Бойко, Валерій Коновалюк, Вадим Рабінович).

4.                           Невідомі кандидати (Микола Маломуж, Василь Цушко, Володимир Саранов, Олександр Клименко, Василь Куйбіда, Андрій Гриненко).

 

В цілому всі кандидати мали доступ до медіа. Газети більше чи менше, але подавали інформацію про всіх кандидатів після остаточної їх реєстрації. Однак інтенсивність представлення кандидатів також визначалася інтенсивністю ведення кампанії взагалі.

Інформаційна перевага надавалась Ю.Тимошенко (32,8%), часто за рахунок «джинси». Значно менше представлені С.Тігіпко (19,5%) та П.Порошенко (19,3%). Про Ю.Тимошенко також опубліковано найбільше негативної інформації, удвічі більше, ніж про П.Порошенка. І навпаки – про П.Порошенка опубліковано майже удвічі більше позитивної інформації, ніж про Ю.Тимошенко. С.Тігіпко переважно був представлений нейтрально. Значно менше уваги приділялося М.Добкіну (7,7%).

Група невідомих кандидатів протягом кампанії практично не створювала інформаційних приводів для висвітлення і не прагла уваги медіа. Їхня діяльність висвітлювалася лише в межах офіційно опублікованих програм, які аналізувалися деякими виданнями.

У межах цих груп можна сказати, що кандидати були представлені збалансовано. Про більш рейтингових кандидатів подавалося більше інформації, про менш рейтингових – менше, однак порівняно однаково в межах своєї підгрупи. У даному випадку редакції видань керувалися суспільним запитом на інформацію. Низькорейтингові, але цікаві для читача кандидати (О.Богомолець, Д.Ярош, А.Гриценко, О.Тягнибок) мали місце в пресі для інтерв’ю та журналістських розслідувань.

Більшість газет надавали достатньо інформації про кандидатів для усвідомленого вибору. Переважно позиція кандидатів висвітлювалася через призму кризових подій на Донбасі і стосувалася врегулювання ситуації. З точки зору озвучення програм та бачення розвитку країни інформації бракувало. Однак ряд видань («Сегодня», «Газета по-українськи», «Комментарии») аналізували опубліковані програми кандидатів, а також публікували інтерв’ю з кандидатами, в яких акцентувалася увага на перспективах розвитку країни та баченні кандидата. Загалом можна сказати, що якісної кампанії та дискусії з боку самих кандидатів бракувало. Переважно дискусія велася у експертних коментарях щодо кандидатів.

Видання використовували різноманітний набір жанрів та способів подачі:

1.                      «Міні-досьє» на кандидатів (підсумований виклад офіційно відомих фактів про кандидатів).

2.                      Інтерв’ю та коментарі (як щодо поточних подій, так і більш глибокі).

3.                      Журналістський аналіз (програми кандидатів).

4.                      Коментарі експертів (про кандидатів, їхні перспективи та потенціал на посаді).

5.                      Жартівливі форми аналізу персон кандидатів, цікаві читачу (характеристики психологів, прогнози астрологів, нумерологів, ворожок).

 

Позитивні моменти кампанії:

1.                     Щоденні видання представляли позицію та інформували читача переважно про всіх кандидатів.

2.                     Тижневики проводили фаховий аналіз виборчої кампанії та діяльності влади у тому розрізі, який не встигали охопити щоденні видання.

3.                     Творчий підхід до тем та висвітлення кампанії.

4.                     Важлива суспільна інформація не приховувалася.

5.                     Застосування адмінресурсу було відсутнє.

 

Недоліки кампанії у пресі:

«Джинса» – матеріали, що мають ознаки замовних. Такі матеріали хоч і незначною мірою, але відрізняються за стилістикою від редакційних матеріалів. Упізнати їх можна за повторюваністю в різних виданнях. Це буває тим більше очевидним, оскільки деякі видання («Сегодня») маркують такі матеріали особливими рубриками, які вказані у вихідних даних як рекламні, однак для читача це не очевидно. Повтор таких матеріалів у інших виданнях дає підстави говорити про замовність. Найбільше «джинси» публікувалося з боку Ю.Тимошенко, менше – у С.Тігіпка та П. Порошенка.

Маніпуляції. Загалом не мали тотального характеру у більшості виданнях, окрім газети «Вести», яка переважно всі політичні матеріали подавала маніпулятивно. Найпоширеніші маніпулятивні технології кампанії – це плекання негативного іміджу одного кандидата та позитивного іншого, іронія, маніпулюваня фотографіями та «фальшивий нейтралітет».

Симпатії та антипатії видань розподілені наступним чином:

·        «Вести» – антипатія до П.Порошенка. Часом нейтрально-виправдовувальне ставлення до Ю.Тимошенко.

·        «Газета по-українськи» – певна симпатія до П.Порошенка (однак не без критики), відчутна антипатія до Ю.Тимошенко.

·        «Дзеркало тижня» – симпатій не простежувалося.

·        «Комментарии» – симпатій не простежувалося.

·        «Сегодня» – симпатія до М.Добкіна, антипатія до Ю.Тимошенко, С.Тігіпка.

·        «Факты и комментарии» – певна антипатія до М.Добкіна.

 

Основні тенденції кампанії в газетах:

1.                            Найбільше якісної уваги виборам приділили «Сегодня» та «Комментарии». Видання не лише аналізували електоральний потенціал кандидатів, але і їхні виборчі програми, особистості та історію.

2.                            Єдине видання, що провело якісну освіту виборця – «Сегодня».

3.                            «Дзеркало тижня» як аналітичне видання практично проігнорувало тему виборів президента.

4.                            Зафіксовано «джинсу» всіх рейтингових кандидатів у президенти. Лідери в абсолютних показниках – Ю.Тимошенко та С.Тігіпко.

5.                            Лідер по публікації «джинси» – «Факты и комментарии».

6.                            Найбільш маніпулятивне видання – «Вести».

 

Аналіз представлення діяльності уряду показав відсутність використання в поточній кампанії службового становища (адмінресурсу). В.о. президента О.Турчинов, прем’єр-міністр А.Яценюк та профільні міністри з’являлися у ЗМІ часто, однак завжди у межах виконання обов’язків. О.Турчинов фігурував у пресі і як в.о.президента (заяви щодо АТО та регулювання ситуації на Сході), і як спікер (повідомлення про роботу Верховної ради). Його поява була цілком вмотивованою, оскільки він висловлював офіційну позицію нинішньої влади щодо ситуації, що склалася. Окрім маси інформаційних повідомлень, мала місце значна доля критики на його адресу.

Уряд висвітлювався активно переважно за рахунок візитів А.Яценюка за кордон та переговорів із західними політиками з приводу урегулювання ситуації та фінансової допомоги Україні, газовими питаннями, а на останньому етапі кампанії – у зв’язку з проведенням круглих столів примирення. Поза значною кількістю нейтральних інформаційних повідомлень мала місце активна критика прем’єра та уряду за урядову антикризову програму та окремі призначення. Слід відзначити, що у пресі частіше присутня критика чи аналіз саме діяльності уряду в цілому (переважно в економічних питаннях), зрідка виокремлюють міністрів – швидше узагальнюють діяльність уряду в особі А.Яценюка.

Загалом за 10-бальною шкалою виборчу кампанію в пресі можна оцінити на 8 балів.

 

ТЕНДЕНЦІЇ ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ КАМПАНІЇ ДРУКОВАНИМИ ВИДАННЯМИ

 

«Вести» порівняно мало уваги приділяли виборчому процесу. Переважно видання було зосереджене на нагнітанні негативу довкола ситуації в країні, генеруванні катастрофічних прогнозів та просуванні ідеї зриву виборів. Такі матеріали часто супроводжувалися ефектом залякування. Основна ідея – безпека на виборах не гарантована, можливі теракти. Вона підкріплюється відповідними коментарями експертів і власними оціночними судженнями. Газета сама генерує подібні ідеї, і сама ж їх спростовує. Журналісти роблять це маніпулятивно, з посиланнями на неназвані джерела, за допомогою маніпуляції «бездоказове твердження», «ефект присутності», «голос народу» (часто через коментарі неназваних свідків та соцмереж). Матеріали з акцентами про нелегітимність виборів розміщуються поруч із хроніками проведення АТО на Сході та фотографіями руйнації, що створює негативний емоційний ефект.

Помітне критичне ставлення до влади саме в особі О.Турчинова. Навіть нейтральна інформація про його заяви часто супроводжується іронічними та негативними емоційними пасажами з боку журналістів.

Щодо виборчого процесу, газета публікувала профайли всіх рейтингових кандидатів у президенти, аналізувала їхні шанси на перемогу, можливі плюси та мінуси їхньої політики у разі перемоги. Загалом такий аналіз відображав суб’єктивну думку авторів матеріалу, на експертів посилань практично не було. Висновки та зауваження часто були маніпулятивного характеру (маніпулятивні технології ствердження, повтору інформації, констатації факту, фальшивого компліменту)

«Порошенко уже заручился поддержкой Виталия Кличко, который снялся с выборов в его пользу, а потому может смело рассчитывать на голоса значительной части сторонников Майдана. Кроме того, его открыто поддержала также одна из крупнейших финансово-политических групп страны – группа Фирташа-Бойко-Левочкина (телеканал «Интер», газовый бизнес, химпром). Также весьма благосклонно к нему относятся в ЕС и США (одной из причин поддержки Порошенко Фирташем называется стремление олигарха реабилитироваться перед Западом)» – маніпуляції «повтор інформації», «фальшивий комплімент» («Вести», 7.04.14)

«Кроме того, на нее (Тимошенко – експ.) падает ответственность за все происходящее сейчас в стране (ведь премьер и и. о. президента - выходцы из партии «Батькивщина»), но при этом реальное влияние на правительство у нее крайне ограничено» – маніпуляція «ствердження» («Вести», 7.04.14).

Окремо слід відзначити матеріали про маєтки політиків П.Порошенка, С.Тігіпка, Ю.Тимошенко, квартири А.Яценюка, О.Турчинова, О. Богомолець. Подача матеріалу зазвичай була маніпулятивна («фальшивий нейтралітет») – за на перший погляд нейтральним описом має місце зверхня іронічна інтонація та акценти на негативних ефектах та непідтверджених фактах.

В останні тижні видання зосередилося на темах АТО та зриву (або ж фальсифікації) виборів. Напередодні самих виборів окремою темою стало блокування діяльності газети податковою міліцією – видання зосереджено висвітлювало події погодинно, виділяючи під цю тему по кілька шпальт. Поодинокі матеріали про потенційні зміни в кадровій політиці після приходу того чи іншого кандидата, про склад їхніх штабів, а також інтернет-тролінг на виборах у цей час практично не змінювали інформаційної картини газети.

 

«Газета по-українськи» досить активно висвітлювала виборчу кампанію порівняно з іншими виданнями. Хоч газета також багато уваги приділяла репортажам зі Сходу країни та Криму, однак згадувала всіх рейтингових кандидатів у президенти, подавала їхні досьє, репортажі зі з’їздів основних політсил. Загалом слід сказати, що видання подає інформацію максимально просто і доступно для читача, хоч і не без акцентів.

Інформаційна перевага надавалася Ю.Тимошенко та П.Порошенку. Часто це було зумовлено публікацією вочевидь приховано рекламних текстів. Вони мали інший стиль, хоч і по можливості редаговані під видання. Однак відверто позитивні чи гостро негативні пасажі, відсутність опису атмосфери, притаманного стилю газети, а також повтор подібних статей з коментарями тих самих експертів у газеті «Факты и комментарии» та «Сегодня» дає підстави говорити про «джинсу». Однак слід відзначити, що на противагу опублікованій «джинсі» газета практично завжди намагалася створити редакційний баланс – збирала коментарі власних експертів, які висловлювали іншу думку, аніж у рекламних текстах, або ж друкувала авторські матеріали в жанрі Opinions.

В окремих редакційних матеріалах можна було відстежити симпатії видання. Газета симпатизувала П.Порошенку, хоч часом вміщувала і негативні коментарі про нього, а також мала певну антипатію до Ю.Тимошенко. Найяскравіше це проявилося у інформаційній підборці про найбільш рейтингових кандидатів, де навіть анекдот про П.Порошенка виставляв його в позитивному світлі як переможця, а інформація подавалася переважно нейтрально:

«Анекдот.

Зустрів днями Порошенко Турчинова в камуфляжі й попросив не заношувати його форму головнокомандувача».

Натомість Ю.Тимошенко навпаки маніпулятивно виставлялася в негативному світлі – через анекдот, а також через посилання на неофіційне джерело інформації щодо її статків (всі інші кандидати оцінювалися за офіційно відомими даними):

«Юлія Тимошенко, 53 роки. Статки: $11 млрд., за словами колишнього президента Віктора Ющенка…

Анекдот

Юлія Тимошенко заявила, що хоче повернути Крим. На що Путін відповів: «Крым вы нам вернули. Верните Юго-Восток». (4.04.2014)

 

«Дзеркало тижня» протягом усієї кампанії по суті ігнорувало виборчий процес, за винятком поодиноких згадок. Лише в останньому номері перед виборами було опубліковано відповіді кандидатів у президенти на анкету, складену газетою. Представлені були ті кандидати, що погодилися відповісти на запитання (О.Богомолець, А.Гриценко, М.Добкін, П.Порошенко, Ю.Тимошенко, С.Тігіпко, О.Тягнибок, Д.Ярош). Всім кандидатам було виділено однакову кількість площі, а розлогість відповідей за умовами анкети була обмежена однаково для всіх. Анкета ставила гострі запитання, що потребують вирішення у різних сферах життя країни. Варіанти відповідей були розроблені таким чином, щоб читач легко і зрозуміло міг для себе прояснити позицію того чи іншого кандидата, щоб зробити усвідомлений вибір.

Однак слід відзначити, що для аналітичного видання, що займає нішу opinion-makers, такий низький рівень уваги до виборів президента виглядає як мінімум дивним.

Натомість видання переважно було зайняте критикою уряду А.Яценюка, його антикризовими заходами, призначеннями та темою сепаратизму. Окремою темою видання були настрої на Півдні та Сході України, а також основні події у цих регіонах.

 

«Комментарии» досить активно висвітлювали тему виборів. Хоч і в іронічному стилі, однак подавалася інформація про всіх (21-го) кандидатів цієї кампанії. Мав місце нейтральний аналіз публічно заявлених програм всіх кандидатів із визначенням основних їхніх положень та епізодичною критикою. Окремо слід відзначити зусилля видання в розробці іншої сторони кандидатських програм. У спецтемі «Про що промовчали кандидати» видання провело аналіз пропусків і недоліків у програмах, лакун у позиціях кандидатів, недомовок чи відвертої брехні. Цей блок був переважно негативно забарвлений до всіх кандидатів з незначними винятками позитивних та нейтральних зауважень. Видання часто дозволяє собі досить жорсткі оціночні судження. Хоча його може виправдовувати сам формат тижневика, який позиціонує себе саме як аналітичне видання з власним обличчям, орієнтоване на вдумливого читача.

Іншою спецтемою видання став детальний передвиборчий аналіз розкладу сил та їх перегрупування у південно-східних регіонах через призму підтримки та перспектив провідних кандидатів у президенти – Ю.Тимошенко, П.Порошенка, С.Тігіпка та М.Добкіна. Видання у нейтральному ключі аналізувало факти та генерувало версії розвитку подій після виборів. Окрема увага приділялася Ю.Тимошенко та П.Порошенку – стратегії їхніх виборчих кампаній, рейтингам, перспективам перемоги. Загалом у своєму аналізі видання було досить об’єктивним.

Однак мала місце і маніпуляція на обкладинці – заголовком «Тимошенко спасут «протывсихи» створювалося враження, що Ю.Тимошенко на межі поразки. Також газета маніпулювала фотографією, де Ю.Тимошенко подавалася надзвичайно крупним планом, на її обличчі було видно всі недоліки, і загалом фото викликало неприємне враження у читача.

Хоча загалом слід відзначити, що видання дало виборцю повну картину протиріч кампанії та можливість усвідомлено оцінювати ризики приходу до влади того чи іншого кандидата.

 

«Сегодня» висвітлювала виборчу кампанію активно, досить повно і різноманітно. Можна сказати, що ця газета підійшла до висвітлення виборів найбільш професійно. Видання аналізувало програми кандидатів, а також розробляло питання технічних кандидатів та потенційної підтримки ними основних рейтингових претендентів на президентську посаду. Подавалася інформація щодо всіх рейтингових кандидатів в контексті висування та оприлюднення декларацій.

Газета по суті єдина багато уваги приділила освіті виборця: подавалася інформація про процедуру проведення виборів, про те, як змінити адресу голосування. У день тиші видання, дотримавшись обмежень, тим не менше звернулася до теми виборів у найбільш корисному для виборця ключі – підсумувало все необхідне для процедури голосування (що взяти з собою, як замінити бюлетень, якщо він зіпсутий, що заборонено на дільниці і т.д.)

Газета досить творчо підійшла до висвітлення виборчої кампанії, використовуючи різні жанри. Подавалися «міні-досьє» на кандидатів: інформація про початок політичної кар’єри, основні віхи, афоризми кандидатів, плюси та мінуси, а також узагальнена думку народу про них. Мала місце авторська розробка видання – аналіз потенційного виборця кандидатів, а також аналіз можливих майбутніх кадрових призначень (супроводжувалися експертними коментарями). Не цуралося видання і жартівливих форм аналізу кандидатів, на який є попит у читача – прогнозів астрологів, ворожок, психологічних портретів та соціотипів. Також газета публікувала ряд великих інтерв’ю з кандидатами в межах спільного проекту з ТРК «Україна». Мали місце діалоги з Ю.Тимошенко, С.Тігіпком, О.Тягнибоком, Д.Ярошем, М.Добкіним.

Найбільшої уваги загалом протягом місяця видання саме в редакційних матеріалах приділяло Ю.Тимошенко, П.Порошенку та М.Добкіну як основним конкурентам – у такому ключі видання найчастіше аналізувало їхні перспективи виходу в другий тур.

Поза досить об’єктивною оцінкою ситуації щодо більшості кандидатів, відчутним є плекання виданням негативного іміджу Ю.Тимошенко та позитивного – М.Добкіна. Так, аналізуючи програми кандидатів газета не забуває натякати на судимість Ю.Тимошенко, часто іронізує щодо неї та наголошує на негативних моментах:

«А вот Юлия Тимошенко озабочена реформой пенитенциарной системы (хочет сократить количество заключенных) и намерена организовать тотальный контроль продуктов питания и воды (не должны украинцы покупать некачественные товары)» («Сегодня», 11.04.14)

Натомість М.Добкіна видання явно підтримує. Висвітлюючи презентацію програми кандидата, автор увесь час наголошує на позитивних моментах:

«Место счастливое, и предвыборный президентский штаб будет здесь», — пояснил нам один из регионалов. Началось мероприятие без задержек, ровно в полдень... Продлилась презентация чуть менее часа, причем по различным направлениям выступали компетентные именно в определенной сфере политики из команды кандидата». («Сегодня», 8.04.14).

Окрім редакційного контенту у виданні було багато прихованої політичної реклами С.Тігіпка, П.Порошенка, П.Симоненка, значно менше – М.Добкіна (рубрики, під якими вона друкувалася, вказані у вихідних даних як рекламні, однак для читача це неочевидно).

 

«Факты и комментарии» досить активно на перший погляд висвітлювали передвиборчу кампанію порівняно з іншими виданнями. Однак левову частку матеріалів на виборчу тематику склали вочевидь приховано рекламні матеріали Ю.Тимошенко, С.Тігіпка та П.Порошенка. Вони не маркуються як рекламні, однак їх можна впізнати за повторенням у інших виданнях, специфічною стилістикою та рубриками «Точка зрения», або ж «Специально для Фактов». Це тим більше помітно на фоні авторських редакційних матеріалів, які відрізняються стилем та позицією від пафосних «джинсових» – вони не позбавлені іронії та об’єктивних критичних зауважень. У «джинсі» в абсолютних показниках лідирують Ю.Тимошенко та С.Тігіпко. Також відстежувалася, але значно менше «джинса» П.Порошенка. Всі ці матеріали часто дублювалися у «Газеті по-українськи» та «Сегодня».

Загалом видання нейтральне, визначити його редакційну позицію зазвичай складно. Однак цікавим і єдиним за всю кампанію став прояв редакційної політики видання у ставленні до побиття М.Добкіна та О.Царьова. Газета продемонструвала відчутну антипатію видання до кандидата від Партії регіонів. Журналісти наголошували на попередніх негативних фактах поведінки М.Добкіна та висловах, а також використовувало прямі оціночні судження по відношенню до нього і навіть якоюсь мірою виправдовували нападників:

«Однако не стоит забывать третий закон Ньютона: «Сила действия всегда равна силе противодействия». Ведь именно приверженцы регионалов на юго-востоке страны начали нападать на мирных сторонников Евромайдана (и делают это до сих пор), в результате чего многие митинговавшие получили тяжелые ранения, а некоторые погибли. Чего стоит только вскормленный Добкиным и его сотоварищем Кернесом «Оплот»! Его лидер Евгений Жилин обещал разнести Майдан по кусочкам и не стеснялся рассказывать, как его бойцы отрезали уши «бандеровцам». И все-таки мы – не они, и именно поэтому должны действовать строго по закону, который давно плачет по потрепанным в драках кандидатам на высший должностной пост государства». («Факты и комментарии», 16.04.14).