Звіт за результатами моніторингу центральної преси за період 15-21.09.2014

Моніторинг включає аналіз 6-ти загальнонаціональних друкованих видань:

–       «Вести»

–       «Газета по-українськи»

–       «Дзеркало тижня»

–       «Комментарии»

–       «Сегодня»

–       «Факты и комментарии»

 

Мета дослідження: з’ясувати, чи надають газети повну, якісну, неупереджену та збалансовану інформацію про політичні сили для прийняття громадянами усвідомленого рішення під час парламентських виборів 2012 року, а також, чи мають політичні сили рівний доступ для представлення своєї позиції у друкованих виданнях.

 

Об’єкти моніторингу – діяльність 10 політичних партій з найвищим рейтингом за останніми соцопитуваннями:

 

-       «Батьківщина»

-       «Блок Петра Порошенка»

-       «Громадянська позиція»

-       КПУ

-       «Народний фронт»

-       «Опозиційний блок»

-       «Радикальна партія»

-       «Самопоміч»

-       «Свобода»

-       «Сильна Україні»

 

Окрім того, відстежувалася діяльність президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Арсенія Яценюка та урядовців, а також спікера Олександра Турчинова з метою виявлення використання службового становища (адмінресурсу) для передвиборчої агітації.

 

Тональність (емоційна забарвленість) інформації відображає, яке враження справляють газетні матеріали на читача. Тональність інформації визначається за допомогою сукупної оцінки змісту інформації та форми подачі, тобто непрямої оцінки політичної сили (послідовності викладу, особливості верстки, графічного оформлення, стилістики, інтонації повідомлень).

 

ЗАГАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ

 

Кампанія проходить активно та жорстко, з використанням маніпуляцій, перекручування фактів та антипіару. Однозначно можна твердити на даному етапі моніторингу, що виборцю складно зробити усвідомлений вибір.

На це є кілька причин:

 

-       Ситуація на Сході країни, збройне протистояння та ідея зовнішнього ворога наклали відбиток на виборчу кампанію. Фігура президента як головнокомандувача та поділ партій на умовні «партії миру» та «партії війни» зумовлюють відсутність дискусії довкола розвитку країни. Переважно йдеться про припинення чи продовження активних військових дій.

-       Партії будують свої меседжі не на агітації, а на антиагітації проти президента чи уряду.

-       Присутність у списках комбатів добровольчих батальйонів, журналістів та експертів розмили межі ідентифікації кандидатів у президенти. ЗМІ не вважають за потрібне зазначати, що той чи інший активіст іде у списках. Яскравий приклад – Дмитро Тимчук як військовий експерт («Народний фронт») чи Олександр Черненко як експерт з виборів («Блок Петра Порошенка»)

-       Передвиборча міграція політиків у різні списки унеможливила впізнаваність політичних сил, від яких виступають політики, що плутає виборця. При цьому ЗМІ часто не маркують цю приналежність. Приклад – Антон Геращенко як радник Арсена Авакова (колишня «Батьківщина», тепер «Народний фронт», обидва у списках), Ірина Геращенко та Микола Томенко як радники президента («Блок Петра Порошенка»), Нестор Шуфрич (досі представляють як «Партія регіонів» – у списках «Опозиційного блоку»).

 

Преса висвітлювала виборчу тематику досить активно, однак не збалансовано. Частка виборчого контенту в загальному обсязі матеріалів – 12%. Найактивніше у газетах представлена «Батьківщина» (15,4%), значно менше за нею йде «Сильна Україна» – 9,2%. Найменше, майже відсутні – «Самопоміч» (0,3%) та КПУ (0,4%). Інформація про партії переважно подається у нейтральній тональності, рідше – у позитивній. Найбільше позитивної інформації оприлюднено на адресу «Батьківщини», найбільше негативної – про «Блок Петра Порошенка».

З усього виборчого контенту близько 70% – приховано рекламні матеріали. Лідер у публікації «джинси» – «Батьківщина», чим і зумовлені її високі показники. Двічі замовні матеріали цієї політсили починалися на перших шпальтах («Газета по-українськи», «Сегодня»). Також активно «джинсують» «Сильна Україна» та «Опозиційний блок».

Жодна політична сила не представила програми партії, відтак газети не мали матеріалу для аналізу, щоб забезпечити читача необхідною інформацією для вибору. Лише у «джинсі» «Сильної України» в «Сегодня» були виділені так звані «три напрямки» політики партії.

Президент та прем’єр-міністр висвітлювалися в основному в межах своєї діяльності, зрідка згадується спікер. Однак ця діяльність – основа для антиагітаційних кампаній практично всіх партій, чим і зумовлені високі негативні показники президента та уряду. Лише зрідка газети виокремлюють їх як тих, хто має стосунок до партійної діяльності («Дзеркало тижня», «Сегодня»).

 

Основні тенденції кампанії в газетах:

1.                                Найбільше якісної уваги виборам приділили «Сегодня», «Комментарии», «Газета по-українськи», «Дзеркало тижня». Поза «джинсою» мали місце авторські матеріали, коментарі експертів.

2.                                Лідер по публікації «джинси» у співвідношенні до виборчого контенту – «Факты и комментарии».

3.                                Найбільш маніпулятивне видання – «Вести».

4.                                Вплив на редакційну політику власників видань яскраво відчутний у «Сегодня» та «Факты и комментарии».

 

ГОЛОВНІ ТЕМИ ПЕРІОДУ:

 

1.     З’їзди провідних партій. Оприлюднення партійних списків.

2.     Черговий 11-й Форум Ялтинської європейської стратегії (YES). Президент, прем’єр та провідні політики взяли участь у роботі форуму.

3.     Верховна Рада ратифікувала угоду про асоціацію з ЄС. Відтермінування імплементації економічної частини угоди до 2017 р. Реакція в Україні та світі.

4.     Верховна Рада прийняла закони про особливий статус окремих регіонів Донбасу та про амністію бойовиків. Критика законів.

5.     Верховна Рада прийняла закон про люстрацію. Акції під парламентом з вимогами прийняти закон.

6.     Нові кадрові призначення президента.

7.     Візити Петра Порошенка до США та Канади. Виступи у Конгресі та канадському парламенті. Результати поїздок.

8.     100 днів Віталія Кличка на посаді мера Києва. Підсумки.

9.     Уряд представив проект бюджету-2015.

 

 

ГОЛОВНИМИ СПІКЕРАМИ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ СТАЛИ:

 

1.               «Батьківщина» – Юлія Тимошенко, Андрій Шевченко, Андрій Павловський, Григорій Немиря.

2.               «Блок Петра Порошенка» – Олександр Черненко, Юрій Луценко, Василь Фурман, Павло Розенко, Ірина Геращенко, Віталій Кличко.

3.               «Громадянська позиція» – Анатолій Гриценко.

4.               КПУ – не представлена.

5.               «Народний фронт» – Дмитро Тимчук, Антон Геращенко, Олександр Турчинов, Павло Петренко, Максим Поляков.

6.               «Опозиційний блок» – Юрій Мірошниченко, Сергій Ларін, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич.

7.               «Радикальна партія» – Олег Ляшко.

8.               «Самопоміч» – Андрій Садовий.

9.               «Свобода» – Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський, Юрій Сиротюк, Леонтій Мартинюк.

10.          «Сильна Україна» – Сергій Тігіпко, Світлана Фабрикант, Ігор Уманський.

 

ЧАСТКА ВИБОРЧОГО КОНТЕНТУ ВІД ЗАГАЛЬНОГО КОНТЕНТУ МАТЕРІАЛІВ У ВИДАННЯХ НА ЦЬОМУ ТИЖНІ СТАНОВИЛА:

 

1.     «Вести» – 7%.

2.     «Газета по-українськи» – 16%.

3.     «Дзеркало тижня» – 17%.

4.     «Комментарии» – 11%.

5.     «Сегодня» – 9%.

6.      «Факты и комментарии» – 11%.

 

ТЕНДЕНЦІЇ ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ДРУКОВАНИМИ ВИДАННЯМИ

 

«Вести» висвітлювали виборчу тематику досить активно, так чи інакше згадувалися всі партії, в першу чергу через коментування партійних з’їздів та списків. Найактивніше висвітлювався «Блок Петра Порошенка», переважно у негативній тональності, менш активно і переважно у нейтральній тональності – «Народний фронт» та «Батьківщина». Інші партії згадувалися значно менше, про всі політичні сили присутня як нейтральна, так і негативна інформація, що могло б говорити про певну збалансованість. Однак при цьому видання активно використовує маніпулятивні технології «напівправди», перекручування фактів, «фальшивого комплімента», «приниження». Так, видання маніпулює інфографікою щодо присутності у списках різних партій людей відомих олігархів. Основний акцент у ній – на «Блоці Петра Порошенка», «Радикальній партії» та «Сильній Україні». «Батьківщина» навіть не згадана, як і «Народний фронт», хоча списки не ідеальні у всіх політсил.

Видання загалом спрямоване на нагнітання негативу у свідомості читача посередництвом будь-якої теми. Це може бути і маніпуляція заголовками та фото в матеріалах про ситуацію на Донбасі (медіаефект «психологічного шоку»), і критика дій президента з акцентом на маніпуляції «звинувачення за асоціацією» (повторюване порівняння Петра Порошенка з Віктором Януковичем), і критика дій уряду.

Найбільше уваги у зв’язку з подіями тижня газета приділяла президенту. Видання смакує негативні відгуки та звинувачення, а також використовує маніпуляцію «приниження» у тих випадках, де позитивні результати неможливо приховати. Так у матеріалі про візит до США на противагу позитивним коментарям експертів видання вмістило такий вріз, який применшує значимість події:

«Петр Порошенко – второй украинский президент, которого удостоили чести выступать перед Конгрессом США. Правда, он приехал через три месяца после инаугурации, а Ющенко прибыл на втором месяце полномочий. Сенаторы и конгрессмены встретили его так же восторженно, как и Виктора Андреевича – вставанием и бурными аплодисментами, многие хотели поздороваться лично. На маршрут от входной двери до президиума у Порошенко ушло около семи минут. Его 42-минутное выступление еще несколько раз прерывали овациями. Все СМИ отмечают крайне радушный прием Порошенко в Вашингтоне. Правда, как показывает пример упомянутого выше Ющенко, одного американскою радушия для успеха Украины недостаточно». («Вести», 19.09.14)

Або ж такий висновок:

«Документ под названием «Акт поддержки независимости Украины» поступит на голосование комитета Сената по международным делам всего через пару часов после выступления Порошенко. Судя по повестке, доступной на сайте комитета, он приоритетен – опережает столь принципиальные для американцев вопросы, как установление награды за голову мусульман-фундаменталистов, похитивших и убивших журналистов Джеймса Фоули и Стивена Сотлофа, вспышка эпидемии лихорадки Эбола в Западной Африке и признание 15 сентября Днем демократии». («Вести», 18.09.14)

Також видання вдалося до відвертого перекручування фактів, порівнюючи Петра Порошенка з Віктором Януковичем:

«В целом эксперты говорят, что это правильный шаг с экономической точки зрения, который, однако, поднимает вопрос: зачем в ноябре 2013 года собирали Майдан, если примерно с той же аргументацией (необходимость переговоров с Россией, наличие рисков для украинской экономики) Соглашение об ассоциации хотели перенести и Янукович с Азаровым?» («Вести», 15.09) (Янукович відмовився взагалі підписувати угоду, а не відклав реалізацію. Порошенко – підписав і домігся ратифікації, але відклав імплементацію частини угоди – експ.)

Посадових осіб – президента, прем’єра та спікера – висвітлювали в основному у межах посадових обов’язків. Лише інформація про ініціативу Арсена Авакова щодо реформування міліції була розцінена виданням як агітаційна і подавалася з відповідним коментарем опонентів.

 

«Газета по-українськи» досить активно і різноманітно висвітлювала виборчу кампанію. Незважаючи на те, що ряд матеріалів мали ознаки замовності, тим не менше саме за рахунок цього у виданні активно присутні основні рейтингові партії (за винятком хіба «Громадської ініціативи», «Самооборони» та КПУ). «Джинсою» висвітлювалися «Батьківщина», «Сильна Україна», «Опозиційний блок», «Свобода». Хоча матеріали були у стилі видання (з репортажними деталями та властивою газеті іронією), тим не менше замовність їхня визначалася відсутністю негативних коментарів та повторами основних тез у інших виданнях того ж дня (приміром, розворот «Батьківщини» з початком на 1 шпальті, те ж саме у «Сегодня»). «Народний фронт» та «Блок Петра Порошенка» висвітлювалися найзбалансованіше – мала місце як позитивна, так і негативна інформація, репортажі зі з’їздів були авторськими.

Поза тим, видання по можливості аналізувало наявні списки, наводило коментарі та інтерв’ю експертів, намагаючись дати можливість читачу зробити усвідомлений вибір.

Президент та уряд власне виданням висвітлювалися лише в межах обов’язків переважно в контексті подій на Донбасі та міжнародних подій. Однак показники переважно негативні, в першу чергу через засудження виданням (у авторських колонках) політики президента щодо перемир’я та відкладення імплементації асоціації з ЄС. Ця тема також використовується конкурентними політичними силами для власної агітації. З маніпулятивних технологій часто можна зустріти маніпуляцію заголовками зі зміщеними акцентами («Порошенко пообіцяв за наш кошт утримувати убивць і терористів», 19.09.14)

 

«Дзеркало тижня» власне виборчій кампанії уваги приділяло мало. Мав місце не досить глибокий аналіз формування партійних списків, де увага в основному була зосереджена на «Блоці Петра Порошенка» та «Народному фронті», чим зумовлені негативні показники президента і прем’єра як партійців. Видання більше аналізує ситуацію в країні, реальність проведення виборів, їхньої доцільності у зв’язку із ситуацією на Донбасі. Значна увага видання – до діяльності президента та уряду. Вони висвітлюються переважно у межах обов’язків та у негативній тональності. Президент – як головнокомандуючий, як ініціатор закону про особливий статус на Донбасі. Урядовці – у зв’язку з корупційними схемами, діяльністю міністерств та недоліками ініціатив.

 

«Комментарии» цього тижня мало висвітлювали саме виборчий процес. Видання аналізувало основні світоглядні тенденції чинної виборчої кампанії з точки зору перспектив нового парламенту, лише побіжно співвідносячи їх із суб’єктами кампанії. Тим не менше, такий жанр можна віднести до освіти виборця, оскільки він сприяє усвідомленому вибору як мінімум стратегії майбутнього. Також мав місце матеріал-розслідування стосовно бізнесу Арсена Авакова, орієнтованого на приховані корупційні схеми.

 

«Сегодня» досить активно висвітлює виборчий процес, однак, в першу чергу через публікацію замовних матеріалів, рубрики яких вказані у вихідних даних як рекламні, однак для пересічного читача це не очевидно. Відтак за зовнішніми ознаками різноманіття політичних партій представлено, найактивніше висвітлюється «Батьківщина» (3 матеріали за тиждень), а також «Сильна Україна» (2 матеріали) та «Опозиційний блок» (2 матеріали).

Щодо редакційних матеріалів, видання аналізувало списки партій, не спекулюючи, лише інформуючи читача. Видання дотримується стандартів – оціночні судження присутні лише у коментарях експертів чи цитатах політиків. Зазвичай представлено різні сторони. Лише стосовно Юлії Тимошенко видання дозволяє собі негативні оціночні ремарки на кшталт «Тимошенко пугала» та ін. Видання активно займається освітою читача, однак у зв’язку із насиченістю тижня різними важливими подіями, це стосувалося швидше теми асоціації з ЄС (видання наочно з інфографікою пояснювало недоліки та переваги, спираючись на експертів), проекту бюджету на наступний рік, візитів президента до США та Канади.

Негативні та позитивні показники «Блоку Петра Порошенка» в першу чергу зумовлені оцінками 100 днів на посаді Віталія Кличка.

Представники влади висвітлюються переважно у межах своїх повноважень. Однак газета чи не єдина чітко відділяє агітаційну діяльність від обов’язків та завжди, коли йдеться про партійні справи, маркує президента та прем’єра як партійних діячів, що знаходяться на посаді. Значні негативні показники уряду та президента пояснюються звинуваченнями опонентів, опублікованими у замовних передвиборчих матеріалах.

Особливість видання на даному етапі – яскраві ознаки впливу власника на редакційну політику. Це не стосується політичних чи економічних блоків, однак наразі дуже активно, щодня висвітлюється діяльність Гуманітарного штабу «Допоможемо» благодійного фонду Ріната Ахметова. Йому ж значної уваги приділено і в газеті «Донецкие новости», яка йде вкладкою у п’ятничному номері та присвячена в основному проблемам Донбасу. Позиція видання щодо військового конфлікту – патріотична, однак відчутна установка пацифістського спрямування.

 

«Факты и комментарии» формують політичний виборчий контент за рахунок «джинси». Фактично, за винятком єдиного редакційного матеріалу з коментуванням з’їздів та партійних списків, джинса є єдиним джерелом інформації про учасників виборчих перегонів. Тут присутні ті ж матеріали, що і в «Газеті по-українськи» та «Сегодня» – це «джинса» «Батьківщини» (переважно у позитивній тональності), «Сильної України» та «Опозиційного блоку» (переважно нейтрально).

Окремо слід відзначити показники «Народного фронту», які здебільшого завдячують коментарям Дмитра Тимчука. Видання не називає його кандидатом у депутати, але він активно присутній у інформаційному полі газети, яка значної уваги приділяє подіям на Донбасі та розвитку військових дій. Діяльність президента переважно виданням висвітлювалася нейтрально, хоча мала місце критика за ініціативи законів щодо амністії та особливого статусу регіонів Донбасу. Поза тим, левову частку негативних показників складає критика у «джинсових» матеріалах партій, які використовують діяльність президента та уряду для побудови передвиборчої кампанії.

Як і «Сегодня», газета має ознаки впливу власника на редакційну політику. Активно висвітлювалася Ялтинська конференція та діяльність благодійного Фонду Віктора Пінчука.

Окремо слід відзначити маніпулятивність газети на даному етапі. У контексті військового протистояння на Сході країни видання значно активніше, ніж звичайно, використовує маніпулятивну технологію «психологічного шоку», часто публікуючи кадри смерті, поранень, частин тіла, руйнувань, а також залякуючи заголовками. Психологічний стан читача, що провокується таким контентом, не сприяє усвідомленому вибору і формує некритичність сприйняття в першу чергу замовних матеріалів «партій миру» («Сильна Україна», «Опозиційний блок»). Хоча загалом видання займає патріотичну позицію у конфлікті.