Фінальний звіт з висвітлення парламентської виборчої кампанії у центральній пресі за період 1.09-26.10.2014 року

Преса висвітлювала виборчу кампанію досить активно, але не достатньо збалансовано. Частка виборчого контенту в загальному обсязі матеріалів – 13%. Найактивніше у газетах представлений «Блок Петра Порошенка» – (13,9%), трохи менше – «Народний фронт» (8,4%). Однаково активно були представлені «Батьківщина» (7,6%), «Сильна Україна» – (7,2%), «Опозиційний блок» (7,5%). Найменше, майже відсутні – «Самопоміч» (0,4%), «Громадянська позиція» (1,2%) та КПУ (1,9%). Інформація про партії переважно подавалася у нейтральній тональності, лише «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт» – активно у негативній (половина від нейтральної). Найбільше позитивної інформації оприлюднено на адресу «Блоку Петра Порошенка», однак він також і лідер з негативної інформації (у 1,5 рази більше, ніж позитивної). Лідери у нейтральній тональності – «Блок Петра Порошенка» та «Сильна Україна».

Президент, прем’єр-міністр та уряд здебільшого висвітлювалися у межах своїх повноважень і переважно негативно (негативної тональності стільки ж, скільки нейтральної та позитивної разом узятих), зрідка згадувався спікер. Їхня діяльність – це основа для антиагітаційних кампаній практично всіх партій, чим і зумовлені високі негативні показники. Показники президента та уряду майже однакові (15,9% та 18%). Лише в останні два тижні кампанії з’явилося висвітлення їхньої діяльності як партійців – у позитивній тональності. Мало місце використання посади для агітації – це більше стосувалося прем’єра Арсенія Яценюка.

 

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КАМПАНІЇ

 

Кампанія була нерівномірною – кволою та несистемною в перший місяць, стрімкою, активною та динамічною протягом другого місяця.

Загалом кампанію у пресі можна розділити на 3 етапи.

1. Перші два тижні – в режимі очікування.

Можливе введення військового стану у зв’язку з загостренням ситуації на Донбасі створило затримку в реєстрації партій та кандидатів, а також відповідну інформаційну картину – прогнозів, домислів та пліток. Власне партійна діяльність висвітлювалася мало. Тема війни, рішень довкола припинення вогню та врегулювання ситуації на Донбасі була ключовою. Більшість газет приділяли левову частку контенту інформації про події на Донеччині та Луганщині у різних жанрах – трансляції офіційних повідомлень, інтерв’ю з активними учасниками бойових дій, а також тих, хто підпав під ротацію чи повернувся з полону.

2. Офіційна реєстрація. Початок жорсткої агітаційної кампанії на рівні «джинси» (кінець вересня-перша декада жовтня)

Одразу ж після реєстрації та проведення партійних з’їздів кампанія стала активною та жорсткою, з використанням маніпуляцій, перекручування фактів у приховано рекламних матеріалах, які базувалися в першу чергу на антипіарі. Прийняття Верховною Радою ініційованого президентом закону про «особливий статус» регіонів Донбасу та відкладення імплементації асоціації з ЄС стали на цьому етапі провідним інформаційним приводом для «джинсових» матеріалів всіх конкуруючих партій, за винятком «Народного фронту». Партії не продукують власних ініціатив, а критикують президента та уряд у межах посадових обов’язків. Програмної агітації як такої не ведеться. На цьому етапі окремі тижні були присвячені лише президенту у межах його обов’язків, у зв’язку з активними закордонними поїздками та мирним врегулюванням на Донбасі. У такі тижні тема виборів була майже відсутня.

У цей період виборцю найважче було розібратися з приналежністю кандидатів до тієї чи іншої політичної сили. Попередні партійні структури були швидко переформатовані та перетворені напередодні виборів у нові партії («Народний фронт», створений на частковій базі «Батьківщини» та «Опозиційний блок» на базі «Партії регіонів»). Видання не завжди маркували кандидатів, або ж називали їх приналежність не до партії, а до фракції в парламенті (Микола Томенко – фракція «Батьківщина», списки «Блоку Петра Порошенка», Нестор Шуфрич – фракція «Партії регіонів», списки «Опозиційного блоку», Арсеній Яценюк – як екс-лідер «Батьківщини», хоча очолює список «Народного фронту»).

На цьому етапі видання активно аналізували списки партій та мажоритарників, що можна віднести до просвіти виборців.

3. Жорстка агітаційна кампанія. Атака опозиції на владу. Конкуренція між партіями президента та прем’єра (останні два тижні кампанії)

На цьому етапі стала відчутною редакційна політика деяких видань та вплив власників на неї в плані політичної теми. З’явилися ознаки «корпоративних» інформаційних воєн. Останні два тижні були позначені появою «джинси» партії президента та прем’єра. І якщо «джинса» «Блоку Петра Порошенка» була агітаційною, представляла перші номери списку і базувалася на програмній «Стратегії-2020» Петра Порошенка, то «джинса» «Народного фронту» була спрямована на використання посади прем’єра для агітації та антиагітації проти інших політичних сил і стосувалася лише діяльності прем’єра, не представляючи інших кандидатів від партії. На цьому етапі зникла «джинса» «Батьківщини» і її представлення у пресі знизилося до мінімуму, оскільки власних інформаційних приводів політсила не створювала.

Загалом можна зробити висновок, що, виходячи з інформаційної картини, яка склалася у друкованих виданнях, виборцю було б складно зробити усвідомлений вибір. На це є кілька причин:

1.     Кампанія проходила на тлі військових дій. Ситуація на Сході країни, збройне протистояння та ідея зовнішнього ворога наклали відбиток на виборчу кампанію. Фігура президента як головнокомандувача та поділ партій на умовні «партії миру» та «партії війни» зумовили відсутність дискусії довкола розвитку країни. Часто тема війни, рішень довкола припинення вогню та врегулювання ситуації була ключовою. Цю тему також використовували партії для агітації замість розробки та представлення програм. Переважно йдеться про припинення чи продовження активних військових дій, відновлення зруйнованих регіонів, критику міністра оборони та головнокомандувача. Активне висвітлення подій на Донбасі часто має маніпулятивний ефект «психологічного шоку», що ускладнює критичне ставлення до оточуючої інформації.

2.     Антиагітація. Жодна політична сила не представила детальної програми партії, відтак газети не мали матеріалу для аналізу, щоб забезпечити читача необхідною інформацією для вибору. Окремі спроби аналізу наявного програмного матеріалу виявилися неінформативними для читача. Партії будують свої меседжі не на агітації, а на антиагітації проти президента чи уряду.

3.     Складність ідентифікації кандидатів у депутати. Присутність у списках комбатів добровольчих батальйонів, журналістів та експертів розмили межі ідентифікації кандидатів у президенти. ЗМІ часто не зазначають, що той чи інший активіст іде у списках. Яскравий приклад – Дмитро Тимчук як військовий експерт («Народний фронт») чи Олександр Черненко як експерт з виборів («Блок Петра Порошенка»), Антон Геращенко як радник Арсена Авакова. Лише в останні тижні деяких радників почали маркувати як кандидатів (Ірина Геращенко, Ольга Богомолець – «Блок Петра Порошенка»).

4.      «Джинса». З усього виборчого контенту близько 60% – приховано рекламні матеріали. Хоча слід відзначити, що саме за рахунок «джинси» у пресі були присутні практично всі політичні сили, оскільки власних інформаційних приводів вони не створювали. Лідер у публікації «джинси» – «Сильна Україна», «Батьківщина» та «Опозиційний блок», чим і зумовлені їхні високі показники. Прихована реклама цих сил виходила в газетах регулярно – по кілька разів на тиждень. В останні тижні з’явилася «джинса» «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту», що значно збільшило їхні нейтральні та позитивні показники. До того вони переважно висвітлювалися у негативній тональності. Менше, але регулярно з’являлася також «джинса» «Радикальної партії», «Свободи» та КПУ. Окремо слід відзначити креативну і корисну для виборця ідею «джинси» «Сильної України» – газетами пройшов рекламний матеріал про те, як проголосувати тимчасовим переселенцям та жителям Криму та про інформаційну допомогу партії у цьому питанні.

 

ОСНОВНІ ТЕМИ, ЩО ПОРУШУВАЛИСЯ ГАЗЕТАМИ ДЛЯ АНАЛІЗУ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ:

·        Прогнози щодо комбінацій політичних гравців та партій, союзів та блоків, партійні з’їзди, аналіз списків (усі видання).

·        Виборчі стратегії провідних партій – «війна», «мир», «популізм», «патріотизм» та ін.

·        Верховна Рада ратифікувала угоду про асоціацію з ЄС. Відтермінування імплементації економічної частини угоди до 2017 р. Реакція в Україні та світі.

·        Верховна Рада прийняла закони про особливий статус окремих регіонів Донбасу та про амністію бойовиків. Критика законів та процедури їхнього прийняття закритим голосуванням.

·        Візити Петра Порошенка до США та Канади. Виступи у Конгресі та канадському парламенті. Результати поїздок.

·        100 днів президентства Петра Порошенка. Прес-конференція та інтерв’ю телеканалам. Представлення «Стратегії-2020». Підсумки.

·        Надія Савченко та хід її справи у Росії.

·        Можливість проведення виборів на Донбасі. Їхня легітимність та наслідки.

·        «Народна люстрація». Інциденти з кандидатами в депутати. Побиття представника «Опозиційного блоку» Нестора Шуфрича.

·        Прийняття пакету антикорупційних законів та закону про люстрацію.

·        Заворушення під Верховною Радою на Покрову. Протести нацгвардійців під Адміністрацією президента.

·        Безпека на виборах. Можливість та підготовка фальсифікацій. Легітимність виборів.

 

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КАМПАНІЇ В ГАЗЕТАХ:

 

1.                                Найбільше якісної уваги виборам приділили «Комментарии», «Сегодня», «Газета по-українськи», «Дзеркало тижня». Поза «джинсою» мали місце авторські матеріали, освіта виборця, якісний аналіз списків, розслідування щодо окремих представників партій, коментарі експертів.

2.                                Лідер по публікації «джинси» у співвідношенні до виборчого контенту – «Факты и комментарии» (80%). Окрім замовних матеріалів газета практично не подавала власного політичного контенту. Авторські матеріали видання переважно стосувалися теми військових дій, історій з фронту.

3.                                Найбільш маніпулятивне видання – «Вести». Видання активно використовує маніпуляції фотографіями, заголовками, ефект повтору та «психологічного шоку», нагнітання негативу довкола теми виборів, «напівправди», перекручування фактів, «фальшивого компліменту», «приниження», прямої та непрямої атаки на політичні сили.

4.                                Вплив на редакційну політику власників видань найбільше проявився у «Сегодня» та «Факты и комментарии» (через активне висвітлення діяльності благодійних фондів Ріната Ахметова та Віктора Пінчука, різке підвищення активності висвітлення «Опозиційного блоку» в позитивній та нейтральній тональності останніми тижнями в «Сегодня» та діяльності Арсенія Яценюка у газеті «Факты и комментарии»).

 

СИМПАТІЇ ВИДАНЬ РОЗПОДІЛЕНІ ТАКИМ ЧИНОМ:

 

1.                       «Вести» – активна критика президента та уряду, прем’єра; антипатія до «Свободи», «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка» через призму президента та прем’єра.

2.                       «Газета по-українськи». Окрім «джинси» – дуже суб’єктивне видання. Стійких симпатій до політичних сил не виявлено. Дозволяє собі як відверто позитивні, так і відверто негативні оцінки.

3.                       «Дзеркало тижня». Плекання негативного іміджу президента як головнокомандувача, критика уряду. Симпатій до політичних сил не виявлено – вибори як такі висвітлювалися мало.

4.                       «Комментарии». Нейтральність або ж ситуативна прихильність до Петра Порошенка як посадовця, критика як партійця. Антипатія до «Радикальної партії», «Свободи», особисто до Юлії Тимошенко («Батьківщина»).

5.                       «Сегодня». Симпатія до «Опозиційного блоку» через вплив власника на редакційну політику. Переважна нейтральність, ситуативна прихильність та критика Петра Порошенка як президента.

6.                       «Факты и комментарии». Симпатизує Арсенію Яценюку через вплив власника на редакційну політику. Критика президента як посадовця.

 

ГОЛОВНИМИ СПІКЕРАМИ ПРОТЯГОМ КАМПАНІЇ СТАЛИ:

 

1.               «Батьківщина» – Юлія Тимошенко, Сергій Соболєв, Андрій Шевченко, Андрій Павловський, Григорій Немиря, Андрій Кожемякін, Марк Фейгін (за Надію Савченко), Віра Савченко.

2.               «Блок Петра Порошенка» – Володимир Гройсман, Ольга Богомолець, Олександр Черненко, Юрій Луценко, Василь Фурман, Павло Розенко, Ірина Геращенко, Віталій Кличко, Юлій Мамчур, Ірина Луценко.

3.               «Громадянська позиція» – Анатолій Гриценко.

4.               КПУ – Петро Симоненко, Алла Александровська, Спірідон Кілінкаров.

5.               «Народний фронт» – Дмитро Тимчук, Антон Геращенко, Олександр Турчинов, Павло Петренко, Максим Поляков, Ігор Васюник, Тетяна Чорновол.

6.               «Опозиційний блок» – Юрій Мірошниченко, Сергій Ларін, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич, Олександр Вілкул, Юрій Бойко, Наталія Королевська.

7.               «Радикальна партія» – Олег Ляшко, Сергій Рибалка, Ігор Мосійчук, Юрій Чижмарь, Злата Огнєвіч.

8.               «Самопоміч» – Андрій Садовий, Єгор Соболєв.

9.               «Свобода» – Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський, Юрій Сиротюк, Леонтій Мартинюк, Ірина Фаріон.

10.          «Сильна Україна» – Сергій Тігіпко, Світлана Фабрикант, Ігор Уманський.

 

ТЕНДЕНЦІЇ ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ДРУКОВАНИМИ ВИДАННЯМИ

 

«Вести» – суспільно-політична щоденна газета, з елементами «жовтої преси», критично налаштована до влади. Періодичність виходу – 5 разів на тиждень, кількість шпальт на тиждень – 80. Частка виборчого контенту за два місяці моніторингу склала 7% від усіх матеріалів видання.

Видання має різноплановий контент – від політики до лайфових матеріалів. Стиль репортажно-аналітичний, з коментарями експертів. Видання часто користується оціночними судженнями та витонченими маніпулятивними технологіями, які забезпечують редакційну політику фальшивої об’єктивності. Видання значної уваги приділило виборам – у першу чергу через нагнітання негативу. З посиланням на неназвані джерела газета активно просувала ідею фальсифікацій, очікуваних нападів на дільниці, «виборів під дулами автоматів», погроз та просування кандидатів «Києвом» на окремих дільницях на Донбасі та у Дніпропетровській області. Видання часто виносило цю тему на першу шпальту.

Газета так чи інакше згадувала всі партії, в першу чергу через коментування партійних з’їздів, списків, прогнозів майбутніх коаліційних розкладів. Найактивніше висвітлювався «Блок Петра Порошенка» (15%) та «Народний фронт» (12,6%), переважно у негативній тональності. Менш активно, але також негативно висвітлювалася «Свобода» (5,8%), переважно нейтрально – «Батьківщина» (7,3%). Інші партії згадувалися значно менше, на межі згадок. Про всі політичні сили присутня як нейтральна, так і негативна інформація, видання аналізує списки всіх партій, що могло б говорити про певну збалансованість. Однак при цьому видання активно використовує маніпулятивні технології «напівправди», перекручування фактів, «фальшивого компліменту», «приниження», «непрямої атаки».

Здебільшого, видання приділяло увагу діяльності президента та уряду. Газета плекає антипатію до них як посадовців, а також негативно висвітлює і їхню діяльність як партійців. Так, під час детального аналізу списків мажоритарників по Україні та на округах у Києві, основний акцент робився на представниках партій президента та прем’єра. Видання використовувало маніпулятивну технологію «атаки оточення». Президент переважно критикувався через дітей: старший син Олексій балотується по мажоритарці, молодші діти поїхали на навчання до Великобританії (при цьому видання використовувало медіаефект повтору інформації – повідомлення про доньок та сина з фотографіями йшли окремо у послідовних номерах газети, окремий акцент був на повторенні суми оплати за навчання).

Що стосується політичної сили прем’єра, то видання вело пряму атаку на очільника МВС Арсена Авакова, який йде у списках «Народного фронту». Щодо нього також використовувався медіаефект повтору: протягом тижня видання могло вміщувати по кілька матеріалів про нього: пов’язати події у Харкові (повалення Леніна) з Арсеном Аваковим, потім розмістити фотофакт (Аваков гуляє містом у супроводі охорони, цінність інформаційного приводу – сумнівна), іще через день – матеріал про те, як заради нього вимикали світлофори.

Переважно саме цими атаками зумовлені високі показники «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту».

Видання загалом спрямоване на нагнітання негативу у свідомості читача посередництвом будь-якої теми. Це може бути і маніпуляція заголовками та фото в матеріалах про ситуацію на Донбасі (медіаефект «психологічного шоку»), і критика дій президента з акцентом на маніпуляції «звинувачення за асоціацією» (повторюване порівняння Петра Порошенка з Віктором Януковичем), і критика дій уряду. Так, видання вдалося до відвертого перекручування фактів, порівнюючи Петра Порошенка з Віктором Януковичем:

«В целом эксперты говорят, что это правильный шаг с экономической точки зрения, который, однако, поднимает вопрос: зачем в ноябре 2013 года собирали Майдан, если примерно с той же аргументацией (необходимость переговоров с Россией, наличие рисков для украинской экономики) Соглашение об ассоциации хотели перенести и Янукович с Азаровым?» («Вести», 15.09.14) (Янукович відмовився взагалі підписувати угоду, а не відклав реалізацію. Порошенко – підписав і домігся ратифікації, але відклав імплементацію частини угоди – експ.)

Окрім того, видання публікує серію матеріалів про будинки політиків – Сергія Соболєва («Батьківщина»), Юрія Луценка та Володимира Гройсмана («Блок Петра Порошенка»), Олега Ляшка та Анатолія Гриценка, Юлії Тимошенко. Подача інформації специфічна – багато описових деталей, мало фактів, переважно негативні коментарі сусідів, а також маніпуляція «отруйний сендвіч» – коли позитивні коментарі чи деталі оточені негативними акцентами, що нівелюють позитив.

Протягом останнього тижня кампанії видання щодня публікувало ряд матеріалів, спрямованих на дискредитацію різних політсил, без очевидного інформаційного приводу, в якому переважно використовувалася маніпулятивна технологія «атаки оточення» та «напівправди». Видання публікувало «жовтий» фактаж, який виставляло швидше у негативному світлі через відповідні акценти, за якими позитивний чи спростувальний фактаж губиться. «Свобода» атакувалася через сина Олега Тягнибока:

«Сын лидера ВО «Свобода» Гордей Тягнибок не остался в стороне от массовых акций, закончившихся у ВР избиением милиционеров и задержаниями радикалов. Правда, в гуще событий его не видели… Как мы уже писали, с сентября Горко (так называют его друзья) учится и живет в столице. Студент-контрактник Киево-Могилянской академии штудирует правоведческие науки, год обучения которым стоит 28 тыс. грн. «Вести» застали 17-летнего Гордея во время перекура после лекций. Общительный молодой человек был в центре внимания однокурсников, с которыми отправился на обед. В фастфуде «Пузата хата» парень съел окрошку, пюре с отбивной, взял напиток и вафельный торт на десерт. Стоит такой набор 80-90 грн. После трапезы поехал домой на метро». («Вести», 20.10.14)

«Батьківщина» атакувалася через чоловіка та дочку Юлії Тимошенко:

«Ранним утром, когда все спешили на работу, корреспондентам «Вестей» удалось повстречать мужа лидера ВО «Батьківщина». Александр Тимошенко в спортивной форме и с полотенцем в руках вышел на пробежку. А вместе с ним – любимец семьи, лабрадор по кличке Босс на поводке. Побегав полчаса, глава семейства вернулся домой. Соседи Леди Ю нам поведали, что ее поместье сейчас напоминает общежитие – целый день въезжают и выезжают дорогие машины. Как нам удалось узнать, дело в том, что Жужа (так родные называют Евгению Тимошенко) затеяла капитальный ремонт своего коттеджа и сейчас живет у родителей». («Вести», 21.10.14)

«Блок Петра Порошенка» атакувався через декларації відомих осіб зі списку. Позитивний факт оприлюднення декларацій, на відміну від інших політсил, нівелювався через негативні акценти:

«На этих выборах кандидаты в депутаты имеют право не отчитываться перед избирателями о своих доходах. Однако представители Блока Петра Порошенко все же решили опубликовать свои декларации на сайте партии… Глава президентской политсилы Юрий Луценко задекларировал доход в 158 813 грн. При этом члены его семьи (супруга Ирина и старший сын Александр) вместе получили за 2013 год в 40 раз больше – 6,4 млн грн… Примечательно, что Ирина Степановна, которая тоже баллотируется в депутаты от президентского блока под №70, свою декларацию не предоставила…

…Свою украинскую зарплату в размере 202 тыс. грн. (примерно 16 тыс. грн. в месяц) он (Віталій Кличко – експ.) перечислил детскому дому «Ромашка», а материальную помощь отдал на лечение маленькой украинки Насти Полевой, которой прооперировали ноги в Бостоне. Отметим, что в десять раз больше Кличко получает за границей. В Германии его доход за прошлый год составил 2,3 млн. грн.» («Вести», 22.10.14)

«Народний фронт» атакувався через дітей Арсенія Яценюка. Матеріал про участь його дочки та похресниці у конкурсі «Голос. Діти» та позитивну інформацію про талановитих дітей газета знівелювала рубрикою «Голосистые отпрыски ВИПов» та відповідними акцентами:

«В разгар предвыборной кампании в семье премьера Арсения Яценюка волнуются вдвойне. Пока папа борется за место в Верховной Раде, его младшая дочка София покоряет большую сцену. На днях корреспонденты «Вестей» встретили премьер-министра в весьма необычном месте. На «мерседесе» в сопровождении охраны Арсений Петрович приехал к одному из павильонов на ВДНХ… Как нам удалось узнать, Яценюк приезжал, чтобы поддержать 10-летнюю дочку Соню, которая принимала участие в отборочном туре программы «Голос. Дети». («Вести», 24.10.14)

«Радикальна партія» атакувалася через батальйон «Айдар», комбатом якого є Сергій Мельничук. Коментарі самого комбата були подані у репортажі нейтрально і досить позитивно. Однак весь матеріал був насичений негативними деталями щодо поведінки, висловлювань бійців та побуту батальйону.

Окреме ставлення у газети до партії «Свобода». Видання ставиться до цієї політичної сили вкрай негативно через інцидент з погромом редакції, до якого були причетні «свободівці». Відтак газета свідомо акцентує увагу на будь-якому негативі щодо цієї політичної сили у будь-якому контексті.

Окрім того, видання постійно маніпулювало фотографіями Надії Савченко («Батьківщина») – подаючи інформацію щодо її справи, газета завжди обирає найгірші фото у найгіршому ракурсі, які створюють враження про неї як про божевільну чи агресивну.

 

«Газета по-українськи» – суспільно-політичне видання, що має дуже суб’єктивні та ситуативні симпатії. Чіткої редакційної політики не виявлено. Періодичність виходу – 2 рази на тиждень, кількість шпальт на тиждень – 64. Частка виборчого контенту за два місяці моніторингу склала 19% від усіх матеріалів видання.

Газета переважно працює в репортажному ключі, уникає прямих журналістських оціночних суджень. Має власне обличчя завдяки загальному для всього видання злегка іронічному стилю та орієнтації на просторіччя. Для оцінок використовує коментарі експертів та простих людей, створює необхідне враження через контекст. Видання було єдиною газетою із відстежуваних, яка багато уваги приділяла саме виборчій тематиці. Газета аналізувала виборчі списки та перспективи проходження до ВР всіх відстежуваних політичних партій через ряд експертних коментарів.

Найактивніше у газеті був представлений «Блок Петра Порошенка» (21,7%), однак він і найбільше критикується. Також активно, переважно у нейтральній та позитивній тональності представлені «Народний фронт» (9,7%) та «Батьківщина» (9,8%).

Особливість цієї кампанії в газеті – значна кількість матеріалів, що мали ознаки замовності. Тим не менше, саме за рахунок цього у виданні активно присутні основні рейтингові партії і утворюється відносний інформаційний баланс (за винятком хіба «Самооборони» та КПУ). «Джинсою» висвітлювалися «Батьківщина», «Сильна Україна», «Опозиційний блок», «Свобода», останніми тижнями – «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт». Хоча матеріали були стилізовані під видання (з репортажними деталями та властивою газеті іронією), тим не менше замовність їхня визначалася відсутністю негативних коментарів та повторами основних тез у інших виданнях. Поза «джинсою» «Народний фронт» та «Блок Петра Порошенка» висвітлювалися найзбалансованіше – мала місце як позитивна, так і негативна інформація, репортажі зі з’їздів були авторськими.

Газета аналізувала наявні списки, наводила коментарі та інтерв’ю експертів щодо якості списків, можливих розкладів коаліції, намагаючись дати можливість читачу зробити усвідомлений вибір. Видання по можливості намагалося врівноважити «джинсу» позицією авторських матеріалів та критичних колонок. Так, на противагу «джинсі» «Народного фронту» на тему «обирай прем’єра» у авторському матеріалі Арсеній Яценюк критикувався за професійну діяльність та бажання залишитися прем’єром. Показники партійця-прем’єра в першу чергу зумовлені саме такими «джинсовими» матеріалами, у яких акцентується ідея «вибори в Раду – це вибори прем’єра».

Загалом авторськими матеріалами видання переважно висвітлює діяльність президента (15,2%) та сконцентроване на її аналізі. Відчутна редакційна позиція негативного ставлення до ініційованого президентом закону про «особливий статус» на Донбасі, відкладення імплементації асоціації з ЄС та формування списків іменного блоку, висування сина по мажоритарці. Однак видання публікувало і позитивні коментарі щодо прес-конференції та психологічного портрету президента. Газета часто ототожнює президента з партією його імені – цим зумовлені високі показники президента як партійця. Поза «джинсою» можна сказати, що газета є досить збалансованою.

З маніпулятивних технологій можна зустріти маніпуляцію заголовками зі зміщеними акцентами («Порошенко пообіцяв за наш кошт утримувати убивць і терористів», 19.09.14)

 

«Дзеркало тижня» – суспільно-політичний тижневик, 16 шпальт. Критично налаштований до влади. Частка виборчого контенту за два місяці моніторингу склала 11% від усіх матеріалів видання.

Виборчу кампанію видання висвітлювало мало. Видання порушувало питання легітимності виборів взагалі, можливості проведення їх на Донбасі, якості роботи виборчих комісій та їх формування політсилами, а також поверхово аналізувало кандидатів на деяких мажоритарних округах. Мав місце матеріал-розслідування з досьє на №58 списку «Блоку Петра Порошенко» Олександра Грабовського, чим і зумовлені значні негативні показники цієї політсили. Публікувалося розлоге інтерв’ю Володимира Гройсмана, якого представляли не лише як віце-прем’єра, але і як кандидата від «Блоку Петра Порошенка». Саме ним зумовлені високі позитивні та нейтральні показники блоку.

Газета приділяє значну увагу ґрунтовним корупційним розслідуванням, аналізу законопроектів та інціатив уряду, діяльності президента в межах офіційних обов’язків. Загалом позиція видання – негативістська, критика значно переважає поодинокі позитивні оцінки. Газета активно критикує уряд в цілому, не називає конкретно міністрів, використовує надузагальнення – «кабмін» та «уряд». Загалом видання намагається критикувати владу ґрунтовно та аргументовано, проводячи власні розслідування. Однак газеті не вистачає збалансованості, оскільки за критикою уряду та президента часто губляться всі інші учасники політичного процесу.

Якщо уряд має часом позитивні оцінки (наприклад, окремих енергетичних ініціатив) на тлі активної критики (щодо економічної політики, ініціативи податкової реформи), то діяльність президента висвітлюється переважно негативно. Видання критикує практично усі напрямки діяльності президента (військову, економічну, партійну). Можна сказати, що видання плекає негативний імідж президента як посадовця, так і партійного діяча, використовуючи іронію, сарказм, які часом виходять за межі етики:

«Рачительно подсчитывая перед холодной зимой кубометры газа и кучки угля, украинская власть забывает о колоссальном источнике энергии, находящемся рядом, — о Петре Алексеевиче Порошенко. Если бы его энергию, да в провода, то сияющая Бельгия показалась бы Тмутараканью. Президент напоминает сгусток энергии инопланетного происхождения, который чуть не разнес в прах офис "Людей в черном": он влетает в европейские окна, вылетает из российских дверей, мечется по американской посудной лавке. Он освобождает города ради прямого включения с места; материализуется на открывающейся судостроительной верфи Вадатурского за день до запланированного туда же визита премьер-министра; шампурит испуганных олигархов избирательным списком; читает Фейсбук и комменты; проводит массу открытых и закрытых встреч, а также периодически взывает к народу своему с горы Печерской. И даже успевает инспектировать чистоту раздевалок фитнесс-клуба «5 элемент». («Дзеркало тижня», 27.09.14)

Окрема тема – скандал довкола одного з авторів газети, його розслідування щодо торгівлі озброєнням та реакції президента на нього. Газета багато уваги приділила власній інтерпретації документів та постанов, однак не звернулася по коментар до сторони президента і веде з ним уявний діалог. Варто зазначити, що видання у висвітленні цього питання досить емоційне і суб’єктивне.

Негативні показники «Свободи» зумовлені критикою діяльності Олега Махніцького на посаді генпрокурора.

 

«Комментарии» – суспільно-політичний та діловий тижневик, 24 шпальти (останні два тижні жовтня друкована версія не виходила з невідомих причин; на порталі видання з’являються нові статті у форматі газети, однак друкована версія відсутня). Частка виборчого контенту за два місяці моніторингу склала 16% від усіх матеріалів видання.

Видання приділяє багато уваги ґрунтовним корупційним розслідуванням, внутрішній боротьбі між групами впливу у владі. Газета активно користується оціночними судженнями, які часто підтверджує коментарями експертів. Матеріали переважно аналітичні, не лише пов’язані з актуальними подіями, але і висвітлюють тему чи проблему в ширшому контексті. Критика та відзначення конструктиву завжди наявні, хоча критики відчутно більше.

Газета активно працює на надання важливої інформації для усвідомленого вибору читача. Протягом кампанії видання присвятило виборам спецтему – лобісти, що йдуть до парламенту. Видання аналізувало списки провідних партій через наявність у них лобістів тієї чи іншої сфери, а також відповідність кадрового «законотворчого» потенціалу заявленим у програмах цілям. Значні негативні показники зумовлені в першу чергу іронією авторів при описі окремих осіб та їхніх послужних списків. Найактивніше у такому розрізі виявився представленим «Блок Петра Порошенка» – однак за фактажем, а не через прихильність чи антипатію. Цим зумовлені і високі негативні показники блоку президента, і його показники як партійця.

Також газета провела аналіз формування списків провідних партій через подальшу стратегію їхнього співробітництва у парламенті. Розглядалися вже реалізовані сценарії та можливі, з огляду на результати виборів. Основна увага була приділена співпраці та конкуренції «Блоку Петра Порошенка» та «Народного фронту». Анонс цього матеріалу був винесений на обкладинку з фото президента. Загалом відчутна певна ситуативна прихильність видання до президента та його блоку – його позиція висвітлена як виграшна, а фото на обкладинці досить солідне.

Таким чином, найактивніше в газеті були представлені «Народний фронт» (13,3%) та «Блок Петра Порошенка» (11,6%), однак вони активно критикувалися. Негативні показники «Народного фронту» зумовлені матеріалом-розслідуванням стосовно бізнесу Арсена Авакова, орієнтованого на приховані корупційні схеми.

У виданні також була зафіксована прихована реклама «Сильної України», чим зумовлені її високі позитивні та нейтральні показники і пояснюється відсутність негативних. Мали місце інтерв’ю Сергія Тігіпка та Вадима Гриба.

 

«Сегодня» – суспільно-політична щоденна газета, нейтральна до влади, під впливом власника симпатизує «Опозиційному блоку». Періодичність виходу – 5 разів на тиждень, кількість шпальт на тиждень – 156. У п’ятничному номері виходить вкладка – газета «Донецкие новости», що належить тому ж власнику, що і «Сегодня» (Рінат Ахметов). Газета вочевидь наразі не має можливості видаватися в Донецьку, тому виходить таким чином, присвячена в основному проблемам Донбасу. Частка виборчого контенту за два місяці моніторингу (без «Донецких новостей») склала 10% від усіх матеріалів видання.

Видання має різноплановий контент – від політики до лайфових матеріалів, досить ґрунтовно підходить до розробки будь-якої теми, розробляє власну якісну інфографіку. Стиль репортажно-аналітичний, з коментарями експертів. Це видання було практично єдиним, що вело якісну роз’яснювальну роботу щодо політичних програм партій через аналіз наявних документів та їх порівняння. Також газета єдина провела роз’яснення щодо поведінки на дільницях, прав та обов’язків виборця.

Газета досить активно висвітлювала виборчий процес, аналізувала списки партій, не спекулюючи, лише інформуючи читача. Видання переважно дотримується стандартів – оціночні судження присутні лише у коментарях експертів чи цитатах політиків. Зазвичай представлено різні сторони. Видання активно займається освітою читача – аналізувалися не лише кандидати по мажоритарних округах, однак і особи, які можуть потенційно замінити їх у Київраді, якщо ті пройдуть до Верховної Ради. Видання розглядало питання, наскільки це коректно щодо виборців.

Однак, значну частку виборчого контенту видання становить публікація замовних матеріалів, рубрики яких вказані у вихідних даних як рекламні, однак для пересічного читача це не очевидно. Відтак за зовнішніми ознаками різноманіття політичних партій представлено. Найактивніше висвітлюється «Опозиційний блок» (14,5%), «Блок Петра Порошенка» (10,8%), «Батьківщина» (9,4%), а також «Народний фронт» (8,6%). Це єдина газета, в якій була наявна «джинса» КПУ. Саме у «джинсових» матеріалах активно використовувалася маніпулятивна технологія «спіраль замовчування» як інтерпретація невигідних даних соцопитувань у вигідному світлі (КПУ, «Народний фронт», «Опозиційний блок»). Власне редакція такі маніпуляції використовувала в матеріалах лише на адресу «Опозиційного блоку», інтерпретуючи невигідні дані соцопитувань у вигідному світлі:

 «Оппозиционный блок» в силу своего создания в начале сентября в большинство опросов просто не попал, более поздние дают ему уже около 1,2% по Украине, и это без учета голосов на Донбассе, где живет их основной электорат. Так что если оппозиционерам удастся сплотить вокруг себя всех недовольных нынешней ситуацией украинцев, то у них будет хороший шанс пройти в Раду». («Сегодня», 7.10.14).

Представники влади висвітлюються переважно у межах своїх повноважень. Однак газета чи не єдина чітко відділяє агітаційну діяльність від обов’язків та завжди, коли йдеться про партійні справи, маркує президента та прем’єра як партійних діячів, що знаходяться на посаді. Високі показники уряду переважно зумовлені антиагітацією у «джинсі» «Опозиційного блоку» та КПУ. Однак окремо слід відзначити об’ємне інтерв’ю Арсенія Яценюка (на 3 шпальти з багатьма фото) напередодні виборів, яке було відверто агітаційним і де прем’єр мав нагоду агітувати, використовуючи посаду, і обговорювати посадові обов’язки. Гострих та незручних питань задано не було.

Серед посадовців значна перевага у інформаційному плані на боці президента. Висвітлювалося і його інтерв’ю провідним телеканалам, і прес-конференція. Слід зазначити, що видання відчутно симпатизує Петру Порошенку, більшість коментарів щодо його діяльності – позитивні, критика легка та ситуативна (виняток – колонки Олеся Бузини). Газета свідомо відзначає деталі, що подають президента у хорошому світлі. Так, коментуючи інтерв’ю телеканалам, видання публікує порівняльні фото президента до інавгурації та на сьогоднішній момент, а в тексті зазначає: «Президент выглядел уставшим и заметно поседевшим» («Сегодня», 22.09.14). А у матералі щодо прес-конференції, подаються такі репортажні деталі:

«Журналисты, как украинские, так и иностранные, начали съезжаться к 12:00, хотя начало было назначено на 14:00. Гости, угощаясь чаем, кофе и тарталетками, шутили, что президент непременно опоздает минимум на час (такое бывало при экс-президентах)… Вопреки шуточкам, мероприятие началось вовремя: около 300 представителей СМИ расселись в огромном зале, а президент на сцене сидел за столом и отвечал на вопросы в микрофон. Раньше неоднократно бывало, что вопросы гаранту с его пресс-службой согласовывались, на этот раз такого не было. Конференция длилась более двух часов: задать вопросы успели более 30 СМИ». («Сегодня», 26.09.14)

Показники президента та прем’єра як партійців зумовлено в першу чергу «джинсовими» матеріалами, в яких їх безпосередньо пов’язують із виборчою кампанією. Позитивні показники президента-партійця значно збільшилися за рахунок публікації прихованого рекламного матеріалу про візит до військових на Донбасі Марини Порошенко.

Особливість видання на даному етапі – яскраві ознаки впливу власника на редакційну політику. У першій половині кампанії це не стосувалося політичних чи економічних блоків, але щодня висвітлювалася діяльність Гуманітарного штабу «Допоможемо» благодійного фонду Ріната Ахметова. Йому ж значної уваги приділено і в газеті «Донецкие новости», яка йде вкладкою у п’ятничному номері. Однак протягом другої половини кампанії вплив власника проявився і в активному висвітленні поза «джинсою» діяльності «Опозиційного блоку» (по три інтерв’ю його представників на тиждень), тем, які блок порушував в межах кампанії (напади на опозицію, безпека на виборах та фальсифікації).

Окрім того, протягом двох останніх тижнів кампанії в газеті з’явилася серія матеріалів з ознаками «корпоративної» інформаційної війни впливових олігархів-конкурентів. Видання атакувало Бориса Філатова (наближений до Ігоря Коломойського) через тему відключення телеканалів у Дніпропетровській області («34 канал», ТРК «Рудана») нібито через відмову рекламувати Філатова, що балотується до Верховної Ради.

 

«Факты и комментарии» – суспільно-політична щоденна газета з бульварним ухилом. Періодичність виходу – 5 разів на тиждень, кількість шпальт на тиждень – 96. Частка виборчого контенту за два місяці моніторингу склала 13% від усіх матеріалів видання.

Контент видання переважно суспільно-бульварний, політична складова незначна, зазвичай (не у передвиборчий час) не більше 1-2 шпальт на день. Редакційний стиль у політичних матеріалах переважно інформативний, репортажний, без оціночних суджень. Однак протягом цієї кампанії визначити редакційну позицію видання було неможливо, оскільки близько 80% політичного контенту складали приховано рекламні матеріали під нейтральними рубриками.

Фактично, за винятком єдиного редакційного матеріалу з коментуванням з’їздів та партійних списків, джинса у газеті є єдиним джерелом інформації про учасників виборчих перегонів. Тут присутні ті ж матеріали, що і в «Газеті по-українськи» та «Сегодня» – це «джинса» «Батьківщини» (переважно у позитивній тональності), «Сильної України» та «Опозиційного блоку» (переважно нейтрально), «Блоку Петра Порошенка» (нейтрально).

Окремо слід відзначити показники «Народного фронту», які в першій половині кампанії в основному завдячували коментарям Дмитра Тимчука, менше – Антона Геращенка. Видання не називає їх кандидатами у депутати, але Тимчук активно присутній у інформаційному полі газети, яка значної уваги приділяє подіям на Донбасі та розвитку військових дій. За останні ж два тижні кампанії видання активно почало висвітлювати діяльність Арсенія Яценюка як лідера «Народного фронту». Матеріали часто відрізнялися від «джинси» в інших виданнях (інтерв’ю з батьками, дружиною, репортажі з поїздок), що може свідчити про редакційну політику видання і вплив власника на неї. Відомо, що Віктор Пінчук тривалий час, іще до цієї виборчої кампанії, активно підтримував Арсенія Яценюка (він бере участь у всіх форумах, організованих Пінчуком, завжди активно представлений у фоторепортажах).

Діяльність президента переважно виданням висвітлювалася нейтрально, хоча мала місце критика за ініціативи законів щодо амністії та «особливого статусу» регіонів Донбасу. Поза тим, левову частку негативних показників складає критика у «джинсових» матеріалах партій, які використовують діяльність президента та уряду для побудови передвиборчої кампанії.

Як і «Сегодня», газета має ознаки впливу власника на редакційну політику в першу чергу через активне висвітлення діяльності благодійного Фонду Віктора Пінчука.

Окремо слід відзначити маніпулятивність газети на даному етапі. У контексті військового протистояння на Сході країни видання значно активніше, ніж звичайно, використовує маніпулятивну технологію «психологічного шоку», часто публікуючи кадри смерті, поранень, частин тіла, руйнувань, а також залякуючи заголовками. Психологічний стан читача, що провокується таким контентом, не сприяє усвідомленому вибору і формує некритичність сприйняття в першу чергу замовних матеріалів «партій миру» («Сильна Україна», «Опозиційний блок»). Хоча загалом видання займає патріотичну позицію у конфлікті.