Фінальний звіт за результатами моніторингу кіровоградської преси

 Загальні тенденції

Висвітлення перебігу виборчої кампанії кіровоградською пресою зростала геометрично з наближенням дня виборів. Частка виборчого контенту в загальному обсязі була на початку аналізованого періоду складала в межах 10 – 15% у тижневика «Україна-центр» і в межах 10% у «Кіровоградської правди» (в останньої вівторковий номер завжди мав менший відсоток політичної складової, який потім компенсувався випуском у п’ятницю) і до понад 70% – 80% в останніх номерах цього періоду. Найбільше інформації було в нейтральній тональності, а найменше – у негативній. З наближенням до дня виборів ці видання все більше стають репрезентантами програм місцевих кандидатів-мажоритарників, які надзвичайно активізували свою діяльність, хоч здебільшого це доречно кваліфікувати як джинсу. Проте якщо на Кіровоградщині таких претендентів понад 80 (якщо бути точним, то 82), регулярно репрезентують себе на шпальтах видань, які підлягають моніторингу, не більше десяти, найактивнішими серед яких є Олесь Довгий, Костянтин Яриніч, Артем Стрижаков та Максим Березкін, інші претенденти менш активно використовують можливості преси, послуговуючиь нею спорадично або й взагалі ігноруючи.

Загальна незбалансованість кількісного представлення визначальних політичних гравців загалом та за тональністю дає змогу стверджувати, що видання не змогли забезпечити паритетний доступ до видань навіть провідним політичним силам, що не сприяє наданню виборцям можливості отримати достатню і передусім об’єктивну інформацію для прийняття усвідомленого рішення, і насамперед це стосується видання «Кіровоградська правда», в якому «Опозиційний блок» має тотальну перевагу над іншими представленими політичними силами, включно із мажоритарниками. Більш паритетно у цьому контексті висвітлював перебіг виборчої кампанії тижневик «Україна-центр», максимум політичного контенту в якого мають мажоритарними, що здебільшого є відвертим свідченням використання немаркованої джинси, хоч в останньому номері ця ситуація була чітко відзначена редакцією.

Не відстежується також збалансованості представлення головних політичних гравців загалом, оскільки «Опозиційний блок» хоч і відтає від мажоритатників (22,8% проти 31,3%), однак знаходиться далеко попереду Блоку Петра Порошенка (12,5%) і тим паче Народного фронту (3,7%), «Батьківщини» (1,9%), «Самопомочі» (1,7%) та Радикальної партії (1,3%), що і засвідчує нерівномірний доступ до цього типу медіа на теренах Кіровоградщини. Щоправда, певним чином про збалансованість щодо «Громадянської позиції», Самопомочі можна говорити ще й з огляду на фінансовий ресурс цих політичних гравців, адже фінансування у цих партій очевидно менше, ніж у інших. Фактично не згадувалася у цьому контенті Свобода – 0,4%, і жодної згадки не маємо про КПУ

Підсумовуючи, напрошується висновок щодо неможливості виборцю отримати достатню інформацію для прийняття усвідомленого рішення зважаючи на реактивне висвітлення передвиборчої кампанії, фактична відсутність аналітичних оглядів з глибинним аналізом чинників та власне змоги тієї чи іншої сили зреалізувати заявлені цілі й не залишитися популістами

Найбільше негативної тональності подибуємо стосовно Арсенія Яценюка як прем’єр-міністра,який має найбільше негативної тональності, ніж будь-якої іншої, насамперед «завдяки» «Кіровоградській правді, котра в традиційній колонці «Офіційно» фактично кожного виходу подавала інформацію про певні промахи сьогоднішньої влади (що вигідно окреслювало подальшу майже «обов’язкову» публікацію когось із представників Опозиційного блоку про недолугість нинішньої влади) та Петра Порошенка як Президента в контексті не зрозумілого для громади та активістів призначення на пост губернатора області екс-регіонала і антимайданівця Сергія Кузьменка.

Найактивніше в пресі були представлені кандидати в депутати за мажоритарними округами, звичайно ж Опозиційний блок та Блок Петра Порошенка, фактично всі інші політичні сили мають у межах 5% політичного контенту видань, навіть та ж «Батьківщина» і «Народний фронт» із «Самопоміччю».

Найбільше симпатій, і як наслідок позитивної тональності (з явними ознаками джинси), отримали кандидати в депутати по мажоритарним округам, «Опозиційний блок» та Блок Петра Порошенка. Найактивніше у нейтральній тональності були представлені мажоритарники та Опозиційний блок.

На перших та останніх шпальтах кіровоградських видань газет найчастіше траплялися  кандидати в депутати по мажоритарним округам, хоч найчастіше й відслідковувався лідер Опозиційного блоку Сергій Ларін.

Газета «Кіровоградська правда» всі резонансні події на теренах регіону подавала переважно в нейтральній тональності, подекуди звинувачуючи на перших шпальтах в підбурюванні до заворушень і нестабільності лідера місцевого осередку «Батьківщини», голову обласної ради Олександра Чорноіваненка, хоч жодних фактів цьому й не було запропоновано, а також висвітлюючи здебільшого непопулярні рішення уряду та Президента. Загалом цей ресурс виглядає досить опозиційно до сьогоднішньої влади, чітко виражаючи свої пріоритети на шпальтах («Опозиційний блок» – 35,2%, мажоритарники – 26,6% і «Блок Петра Порошенка» – 10,1%). Варто також відзначити наявність немаркованої джинси, щоправда остання подекуди стосувалася суб’єктів перегонів, які не включені до вибірки.

«Україна-центр» більш активно висвітлює перебіг перегонів, однак варто також відзначити значну кількість замовних матеріалів, які тільки в останньому номері цього видання були чітко марковані, як політична реклама.

Найбільше позитивної тональності отримали Блок Петра Порошенка та мажоритарними з відчутною долею джинси, проте й Опозиційний блок її має, хоч згадувався переважно у нейтральній тональності. Негативну тональність зафіксовано передусім щодо діяльності уряду А. Яценюка та Президента України в контексті висвітлення програми діяльності Опозиційного блоку та аналізі помилок представників уряду, зокрема під час проведення АТО. Загалом варто відзначити насамперед значне зменшення кількості аналітичних матеріалів у цьому виданні у порівнянні із попередніми моніторинговими кампаніями Президентських та парламентських виборів, хоч варто також звернути увагу на деяку паритетність (з натяжкою) у представленні основних політичних суб’єктів парламентських перегонів (за винятком мажоритарників), хоч КПУ і «Свобода» взагалі не згадувалися у цьому тижневику.

                             Спікери

Петро Порошенко як Президент;

Арсеній Яценюк як Прем’єр-міністр;

 «Опозиційний блок» – Олександр Вілкул, Сергій Ларін;

 «Батьківщина» – Юлія Тимошенко;

«Блок Петра Порошенка» – Петро Порошенко, представники партії  Костянтин Яриніч (кандидат по 99 округу), Ольга Богомолець, Мустафа Найєм;

«Громадянська позиція» – Анатолій Гриценко;

 «Самопоміч» – Єгор Соболєв.

Мажоритарники – Костянтин Яриніч (99 округ), Артем Стрижаков (99 округ), Станіслав Березкін (100 округ), Олесь Довгий (102 округ).

Опис маніпуляцій та медіа ефектів

Загалом обидва видання відзначалися значною кількістю немаркованої джинси, яку лише в останньому випуску чітко окреслено у тижневику «Україна-центр», «Кіровоградська правда» маркувала політичну рекламу неочевидно для читача (позначка «Вибори 2014»), що здебільшого не дозволяє адекватно розмежовувати та сприймати інформацію та агітацію виборцями, тим паче, ситуація ускладнювалася ще й частим розміщенням таких матеріалів поряд із належно маркованими. Також в останньому виданні часто трапляється прихована критика уряду та Президента або в рубриці «Офіційно», або у матеріалах про «Опозиційний блок» чи його представників.