Проміжний звіт з висвітлення парламентської виборчої кампанії у центральній пресі з 1 по 25 вересня 2014 року

Преса висвітлювала виборчу тематику досить активно, однак не збалансовано. Частка виборчого контенту в загальному обсязі матеріалів – 12%. Найактивніше у газетах представлена «Батьківщина» (15,9%), значно далі за нею йде «Сильна Україна» – (7,9%) та «Блок Петра Порошенка» – (7,5%). Найменше, майже відсутні – «Самопоміч» (0,2%), «Громадянська позиція» (0,5%) та КПУ (0,5%). Інформація про партії переважно подається у нейтральній тональності, рідше – у позитивній. Найбільше позитивної інформації оприлюднено на адресу «Батьківщини», найбільше негативної – про «Блок Петра Порошенка».

Президент, прем’єр-міністр та уряд висвітлювалися в основному в межах своєї діяльності, зрідка згадувався спікер. Показники президента найбільші – 24,5%. Його діяльність та діяльність уряду (21,8%) – основа для антиагітаційних кампаній практично всіх партій, чим і зумовлені високі негативні показники. Лише зрідка газети виокремлюють їх як тих, хто має стосунок до партійної діяльності, однак агітації на посаді виявлено не було.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КАМПАНІЇ

Перший місяць кампанії можна розділити на 2 етапи:

1. Перші два тижні – в режимі очікування.

Можливе введення військового стану у зв’язку з загостренням ситуації на Донбасі створило затримку в реєстрації партій та кандидатів, а також відповідну інформаційну картину – прогнозів, домислів та пліток. Власне партійна діяльність висвітлювалася мало. Тема війни, рішень довкола припинення вогню та врегулювання ситуації на Донбасі була ключовою. Більшість газет приділяли левову частку контенту інформації про події на Донеччині та Луганщині у різних жанрах – трансляції офіційних повідомлень, інтерв’ю з активними учасниками бойових дій, а також тих, хто підпав під ротацію чи повернувся з полону.

2. Офіційна реєстрація. Початок жорсткої агітаційної кампанії

Одразу ж після реєстрації та проведення партійних з’їздів кампанія стала активною та жорсткою. з використанням маніпуляцій, перекручування фактів, «джинси» та антипіару.

Однозначно можна твердити на даному етапі моніторингу, що виборцю складно зробити усвідомлений вибір. На це є кілька причин:

1. Кампанія проходить на тлі військових дій. Ситуація на Сході країни, збройне протистояння та ідея зовнішнього ворога наклали відбиток на виборчу кампанію. Фігура президента як головнокомандувача та поділ партій на умовні «партії миру» та «партії війни» зумовлюють відсутність дискусії довкола розвитку країни. Переважно йдеться про припинення чи продовження активних військових дій. Активне висвітлення подій на Донбасі часто має маніпулятивний ефект «психологічного шоку».
2. Антиагітація. Жодна політична сила не представила програми партії, відтак газети не мали матеріалу для аналізу, щоб забезпечити читача необхідною інформацією для вибору. Партії будують свої меседжі не на агітації, а на антиагітації проти президента чи уряду.
3. Складність ідентифікації кандидатів у депутати. Присутність у списках комбатів добровольчих батальйонів, журналістів та експертів розмили межі ідентифікації кандидатів у президенти. ЗМІ не вважають за потрібне зазначати, що той чи інший активіст іде у списках. Яскравий приклад – Дмитро Тимчук як військовий експерт («Народний фронт») чи Олександр Черненко як експерт з виборів («Блок Петра Порошенка»)
4. Міграція списків та відсутність асоціацій. Передвиборча міграція політиків у різні списки унеможливила впізнаваність політичних сил, від яких виступають політики, що плутає виборця. При цьому ЗМІ часто не маркують цю приналежність. Приклад – Антон Геращенко як радник Арсена Аракова (колишня «Батьківщина», тепер «Народний фронт», обидва у списках), Ірина Геращенко та Микола Томенко як радники президента («Блок Петра Порошенка»), Нестор Шуфрич (досі представляють як «Партія регіонів» – у списках «Опозиційного блоку»).
5. «Джинса». З усього виборчого контенту близько 70% – приховано рекламні матеріали. Лідер у публікації «джинси» – «Батьківщина», чим і зумовлені її високі показники. Двічі замовні матеріали цієї політсили починалися на перших шпальтах («Газета по-українськи», «Сегодня»). Також активно «джинсують» «Сильна Україна» та «Опозиційний блок». Зафіксована також «джинса» «Радикальної партії» та «Свободи».

Основні теми, що порушувалися газетами для аналізу виборчої кампанії:

• Прогнози щодо комбінацій політичних гравців та партій, союзів та блоків (всі видання).
• Виборчі стратегії провідних партій – «війна», «мир», «популізм», «патріотизм» та ін. («Сегодня», «Вести», «Комментарии»).
• Поява комбатів добровольчих батальйонів у списках як головна інтрига та особливість кампанії.
• Результати виборів як визначник результату АТО та перспектив перемир’я на Донбасі. Прогнози.
• Можливість проведення виборів на Донбасі. Їхня легітимність та наслідки («Дзеркало тижня»).

Основні тенденції кампанії в газетах:

1. Найбільше якісної уваги виборам приділили «Сегодня», «Комментарии», «Газета по-українськи», «Дзеркало тижня». Поза «джинсою» мали місце авторські матеріали, коментарі експертів.
2. Лідер по публікації «джинси» у співвідношенні до виборчого контенту – «Факты и комментарии».
3. Найбільш маніпулятивне видання – «Вести». Найпоширеніші маніпуляції: «отруйний сандвіч», «напівправда», перекручування фактів, «фальшивий комплімент», «приниження», «психологічний шок».
4. Вплив на редакційну політику власників видань яскраво відчутний у «Сегодня» та «Факты и комментарии» (через висвітлення діяльності благодійних фондів Р.Ахметова та В.Пінчука).

СИМПАТІЇ ВИДАНЬ РОЗПОДІЛЕНІ ТАКИМ ЧИНОМ:

1. «Вести» – критика президента та уряду, прем’єра; партійних симпатій практично не виявлено, окрім антипатії до «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка» через призму президента та прем’єра.
2. «Газета по-українськи». Симпатій не виявлено.
3. «Дзеркало тижня». Критика президента, уряду, симпатія до так званих «партій війни» – позиції Анатолія Грищенка («Громадянська позиція»), опосередковано «Батьківщини».
4. «Комментарии». Нейтральність або ж ситуативна прихильність до Петра Порошенка та його політисили, антипатія до «Радикальної партії», «Свободи», особисто до Юлії Тимошенко («Батьківщина»).
5. «Сегодня». Нейтральність до Петра Порошенка, антипатія до Юлії Тимошенко.
6. «Факты и комментарии». Активна прихильність до Арсенія Яценюка.

ГОЛОВНИМИ СПІКЕРАМИ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ СТАЛИ:

1. «Батьківщина» – Юлія Тимошенко, Андрій Шевченко, Андрій Павловський, Григорій Немиря.
2. «Блок Петра Порошенка» – Олександр Черненко, Юрій Луценко, Василь Фурман, Павло Розенко, Ірина Геращенко, Віталій Кличко.
3. «Громадянська позиція» – Анатолій Гриценко.
4. КПУ – не представлена.
5. «Народний фронт» – Дмитро Тимчук, Антон Геращенко, Олександр Турчинов, Павло Петренко, Максим Поляков.
6. «Опозиційний блок» – Юрій Мірошниченко, Сергій Ларін, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич.
7. «Радикальна партія» – Олег Ляшко.
8. «Самопоміч» – Андрій Садовий.
9. «Свобода» – Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський, Юрій Сиротюк, Леонтій Мартинюк.
10. «Сильна Україна» – Сергій Тігіпко, Світлана Фабрикант, Ігор Уманський.

ЧАСТКА ВИБОРЧОГО КОНТЕНТУ ВІД ЗАГАЛЬНОГО КОНТЕНТУ МАТЕРІАЛІВ У ВИДАННЯХ СТАНОВИЛА:

1. «Вести» – 7%.
2. «Газета по-українськи» – 16%.
3. «Дзеркало тижня» – 17%.
4. «Комментарии» – 11%.
5. «Сегодня» – 9%.
6.  «Факты и комментарии» – 11%.