Проміжний звіт з висвітлення парламентської виборчої кампанії у центральній пресі за 15.09-19.10.2014 року

Преса висвітлювала виборчу активно та досить збалансовано. Частка виборчого контенту в загальному обсязі матеріалів – 12%. Найактивніше у газетах представлений «Блок Петра Порошенка» – (12,5%), також активно представлені «Батьківщина» (9%), «Сильна Україна» – (7,7%), «Опозиційний блок» (7,4%) та «Народний фронт» (7,2%). Найменше, майже відсутні – «Самопоміч» (0,3%) та «Громадянська позиція» (1,4%). Інформація про партії переважно подвалася у нейтральній тональності, лише «Блок Петра Порошенка» та «Народний фронт» – активно у негативній (майже стільки ж, як і нейтральної). Найбільше позитивної інформації оприлюднено на адресу «Блоку Петра Порошенка», однак він також і лідер з негативної інформації. Лідери у нейтральній тональності – «Батьківщина» та «Сильна Україна».

Президент, прем’єр-міністр та уряд переважно висвітлювалися  у межах своєї діяльності, зрідка згадувався спікер. Лише в останні тижні з’явилося висвітлення їхньої діяльності як партійців – здебільшого у негативній тональності. Показники президента та уряду майже однакові (18,1% та 19,2%). Про них оприлюднено багато негативної інформації – стільки ж, скільки нейтральної та позитивної разом узятих. Їхня діяльність – це основа для антиагітаційних кампаній практично всіх партій, чим і зумовлені високі негативні показники.

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ КАМПАНІЇ

Загалом можна зробити висновок, що, виходячи з інформаційної картини, виборцю було складно зробити усвідомлений вибір. На це є кілька причин:

1. Кампанія проходить на тлі військових дій. Ситуація на Сході країни, збройне протистояння та ідея зовнішнього ворога наклали відбиток на виборчу кампанію. Фігура президента як головнокомандувача та поділ партій на умовні «партії миру» та «партії війни» зумовлюють відсутність дискусії довкола розвитку країни. Часто тема війни, рішень довкола припинення вогню та врегулювання ситуації була ключовою. Цю тему також використовували партії для агітації замість розробки та представлення програм. Переважно йдеться про припинення чи продовження активних військових дій, відновлення зруйнованих регіонів, критику міністра оборони та головнокомандувача. Активне висвітлення подій на Донбасі часто має маніпулятивний ефект «психологічного шоку».
2. Нерівномірність кампанії. Окремі тижні були присвячені лише президенту у межах його обов’язків, у зв’язку з активними закордонними поїздками та мирним врегулюванням на Донбасі. У такі тижні тема виборів була майже відсутня, або присутня лише через антиагітацію – прийняття Верховною Радою ініційованого президентом закону про «особливий статус» регіонів Донбасу та відкладення імплементації асоціації з ЄС стали провідними інформаційним приводом для «джинсових» матеріалів всіх конкуруючих партій.
3. Антиагітація. Жодна політична сила не представила детальної програми партії, відтак газети не мали матеріалу для аналізу, щоб забезпечити читача необхідною інформацією для вибору. Окремі спроби аналізу наявного програмного матеріалу виявилися неінформативними. Партії будують свої меседжі не на агітації, а на антиагітації проти президента чи уряду.
4. Складність ідентифікації кандидатів у депутати. Присутність у списках комбатів добровольчих батальйонів, журналістів та експертів розмили межі ідентифікації кандидатів у президенти. ЗМІ часто не зазначають, що той чи інший активіст іде у списках. Яскравий приклад – Дмитро Тимчук як військовий експерт («Народний фронт») чи Олександр Черненко як експерт з виборів («Блок Петра Порошенка»), Антон Геращенко як радник Арсена Авакова. Лише в останні тижні деяких радників почали маркувати як кандидатів (Ірина Геращенко, Ольга Богомолець – «Блок Петра Порошенка»).
5.  «Джинса». З усього виборчого контенту близько 60% – приховано рекламні матеріали. Хоча саме за рахунок «джинси» у пресі були присутні практично всі політичні сили, оскільки власних інформаційних приводів політичні сили не створювали. Лідер у публікації «джинси» – «Сильна Україна», «Батьківщина» та «Опозиційний блок», чим і зумовлені їхні високі показники. В останні тижні з’явилася «джинса» «Блоку Поетар Порошенка» та «Народного фронту», що значно збільшило їхні нейтральні та позитивні показники. До того вони переважно висвітлювалися у негативній тональності. Менше, але регулярно з’являлася також «джинса» «Радикальної партії», «Свободи» та КПУ. Окремо слід відзначити креативну ідею «джинси» «Сильної Україні» – газетами пройшов рекламний матеріал про те, як проголосувати переселенцям та жителям Криму та про інформаційну допомогу партії у цьому питанні.

Основні теми, що порушувалися газетами для аналізу виборчої кампанії:

• Прогнози щодо комбінацій політичних гравців та партій, союзів та блоків, партійні з’їзди, аналіз списків (всі видання).
• Виборчі стратегії провідних партій – «війна», «мир», «популізм», «патріотизм» та ін.
• Верховна Рада ратифікувала угоду про асоціацію з ЄС. Відтермінування імплементації економічної частини угоди до 2017 р. Реакція в Україні та світі.
• Верховна Рада прийняла закони про особливий статус окремих регіонів Донбасу та про амністію бойовиків. Критика законів та процедури їхнього прийняття закритим голосуванням.
• Візити Петра Порошенка до США та Канади. Виступи у Конгресі та канадському парламенті. Результати поїздок.
• 100 днів президентства Петра Порошенка. Прес-конференція та інтерв’ю телеканалам. Представлення «Стратегії-2020». Підсумки.
• Надія Савченко та хід її справи у Росії.
• Можливість проведення виборів на Донбасі. Їхня легітимність та наслідки.
• «Народна люстрація». Інциденти з кандидатами в депутати. Побиття Нестора Шуфрича.
• Прийняття пакету антикорупційних законів та закону про люстрацію.
• Заворушення під Верховною Радою на Покрову. Протести нацгвардійців під Адміністрацією президента.

Основні тенденції кампанії в газетах:

1. Найбільше якісної уваги виборам приділили «Сегодня», «Комментарии», «Газета по-українськи», «Дзеркало тижня». Поза «джинсою» мали місце авторські матеріали, освіта виборця, якісний аналіз списків, розслідування щодо окремих представників партій, коментарі експертів.
2. Лідер по публікації «джинси» у співвідношенні до виборчого контенту – «Факты и комментарии» (80%). Окрім замовних матеріалів газета практично не подавала власного політичного контенту. Авторські матеріали видання переважно стосувалися теми військових дій, історій з фронту.
3. Найбільш маніпулятивне видання – «Вести». Видання активно використовує маніпуляції фотографіями, заголовками, ефект повтору та «психологічного шоку», нагнітання негативу довкола теми виборів, «напівправди», перекручування фактів, «фальшивого комплімента», «приниження», прямої та непрямої атаки на політичні сили.
4. Вплив на редакційну політику власників видань яскраво відчутний у «Сегодня» та «Факты и комментарии» (через активне висвітлення діяльності благодійних фондів Р.Ахметова та В.Пінчука, різке підвищення активності висвітлення «Опозиційного блоку» в позитивній та нейтральній тональності останніми тижнями в «Сегодня»).

СИМПАТІЇ ВИДАНЬ РОЗПОДІЛЕНІ ТАКИМ ЧИНОМ:

1. «Вести» – активна критика президента та уряду, прем’єра; антипатія до «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка» через призму президента та прем’єра.
2. «Газета по-українськи». Окрім «джинси» –дуже суб’єктивне видання. Стійких симпатій до політичних сил не виявлено. Дозволяє собі як відверто позитивні, так і відверто негативні оцінки. Відчутна критика президента через закони про статур регіонів Донбасу та присутність сина у списках, однак і позитив має місце.
3. «Дзеркало тижня». Плекання негативного іміджу президента як головнокомандувача, критика уряду. Симпатій до політичних сил не виявлено – вибори як такі висвітлювалися мало.
4. «Комментарии». Нейтральність або ж ситуативна прихильність до Петра Порошенка як посадовця, критика як партійця. Антипатія до «Радикальної партії», «Свободи», особисто до Юлії Тимошенко («Батьківщина»).
5. «Сегодня». Симпатія до «Опозиційного блоку» через вплив власника на редакційну політику. Переважна нейтральність, ситуативна прихильність та критика Петра Порошенка.
6. «Факты и комментарии». Симпатій власне видання не виявлено. Критика президента як посадовця (переважно за закон про «особливий статус»).

ГОЛОВНИМИ СПІКЕРАМИ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ СТАЛИ:

1. «Батьківщина» – Юлія Тимошенко, Сергій Соболєв, Андрій Шевченко, Андрій Павловський, Григорій Немиря, Андрій Кожемякін, Марк Фейгін (за Надію Савченко).
2. «Блок Петра Порошенка» – Володимир Гройсман, Ольга Богомолець, Олександр Черненко, Юрій Луценко, Василь Фурман, Павло Розенко, Ірина Геращенко, Віталій Кличко.
3. «Громадянська позиція» – Анатолій Гриценко.
4. КПУ – Петро Симоненко, Алла Александровська, Спірідон Кілінкаров.
5. «Народний фронт» – Дмитро Тимчук, Антон Геращенко, Олександр Турчинов, Павло Петренко, Максим Поляков.
6. «Опозиційний блок» – Юрій Мірошниченко, Сергій Ларін, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич, Олександр Вілкул, Юрій Бойко.
7. «Радикальна партія» – Олег Ляшко, Сергій Рибалка, Ігор Мосійчук, Юрій Чижмарь.
8. «Самопоміч» – Андрій Садовий, Єгор Соболєв.
9. «Свобода» – Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський, Юрій Сиротюк, Леонтій Мартинюк.
10. «Сильна Україна» – Сергій Тігіпко, Світлана Фабрикант, Ігор Уманський.

ЧАСТКА ВИБОРЧОГО КОНТЕНТУ ВІД ЗАГАЛЬНОГО КОНТЕНТУ МАТЕРІАЛІВ У ВИДАННЯХ СТАНОВИЛА:

1. «Вести» – 7%.
2. «Газета по-українськи» – 17%.
3. «Дзеркало тижня» – 13%.
4. «Комментарии» – 12%.
5. «Сегодня» – 9%.
6.  «Факты и комментарии» – 11%.