Асоціація «Спільний простір» / Комітет «Рівність можливостей» реалізують синерговані проекти із медіа-моніторингу, просвіти виборців, підвищення стандартів і якості комунікації для розвитку демократії та зміцнення інформаційного суспільства в Україні за підтримки Ради Європи та Європейського Союзу, Національного фонду підтримки демократії (NED) та посольства США
Загальні тенденції
Впродовж звітного періоду (21 вересня – 21 жовтня) волинські друковані ЗМІ найактивніше висвітлювали діяльність кандидатів – мажоритарників, зокрема, Ігоря Палиці та Степана Івахіва. Значна частина інформації стосується Уряду, Президента України та місцевої влади. Варто зауважити, що у висвітленні подій «Вісник+К» зосередив увагу переважно на мажоритарниках, Уряді та «Україні - Вперед», не надавши інформації проПартію Регіонів, КПУ та «Свободу». У «Віче» не було згадок про КПУ, «Свободу» та «Удар». Про «Україну - Вперед» та «КПУ» не згадували і у «Волині- новій». «Луцький Замок» свою увагу зосередив виключно на висвітленні діяльності місцевої влади, «України -- Вперед» та Президента України.
Коментар максимальних та мінімальних показників тональності
Максимальна кількість контенту позитивної тональності стосується кандидатів – мажоритарників, мінімальна - Обʼєднаної опозиції «Батьківщина». Окрім цього, позитивні згадки були ще про Партію регіонів, КПУ та «Свободу». Інші партії позитивно не висвітлювалися взагалі.
В негативній тональності найбільше інформації було про Обʼєднану опозицію, найменше – про Партію Регіонів. Окрім само висуванців та «Удару» негативних згадок більше не було.
Найбільше згадок нейтральної тональності належить само висуванцям, найменше – Партії Регіонів.
Пріоритетність представлення політичних партій
Впродовж перших трьох тижнів звітного періоду пріоритетності представлення окремих кандидатів чи політичних партій майже не спостерігалася, за винятком «Віче» та «Луцького Замку», де на перших шпальтах, традиційно публікувався матеріал про кандидата – само висуванця по ВО № 22 Ігоря Палицю. В інших ЗМІ цього не простежувалося.
Проте в газетах, що вийшли четвертого звітного тижня, перші шпальти практично «окуповані» Партією Регіонів. Цього не простежувалося лише у «Віснику+К», де на перших сторінках опубліковано кандидата-самовисуванця по ВО № 21 Степана Івахіва. У інших ЗМІ – титульні сторінки заповнені інформацією про Партію регіонів, частково – про кандидата по ВО № 22 Ігоря Палицю.
Теми
Впродовж звітного періоду теми, що висвітлювалися у друкованих ЗМІ можна поділити на кілька інформаційних блоків.
І. Перший та найбільш інформативний стосується діяльності місцевої влади. Незважаючи на незначну кількість тем, вони висвітлювалися та дублювалися в усіх ЗМІ:
ІІ. Діяльність кандидатів – само висуванців по мажоритарних округах:
ІІІ. Третій інформаційний блок стосується діяльності Уряду та Президента України. Він включає наступні обговорення питань:
IV. Останній інформаційний блок висвітлює діяльність інших політичних сил та включає такі теми:
Опис маніпуляцій та медіа ефектів
Аналіз друкованих ЗМІ дозволяє стверджувати про використання маніпулятивних технологій. Окремі публікації мають яскраво виражений замовний характер, проте не мають позначки «політична реклама». Особливо це стосується газети «Віче», яка впродовж всього звітного періоду не позначає ніяким чином політичної реклами. Газета «Волинь - нова» такі позначки робить, проте їх дуже важко розгледіти (зірочки біля статей дуже маленькі).
Найбільше «джинси» належить місцевій владі та Уряду, а також кандидатам – мажоритарникам. До замовних можна віднести ряд статей, зокрема: «Сильні регіони – сильна держава», «Потужна фінансова підтримка Волині», (де йдеться про Бориса Клімчука – голову Волинської ОДА), які опубліковано в усіх ЗМІ, проте у двох є маркування, у двох – немає. Це ж стосується і статті про Ігоря Палицю: «Минуле Ігоря Палиці легко спроектувати на його майбутнє».Були і інші такі статті: «Володимир Красуля: Хто будує нашим дітям рабство?..» у «Віснику+К», «Відкрито спорткомплекс для волинських афганців» - у «Віснику+К»та «Віче», де йшлося про благодійницьку допомогу Ігоря Палиці; «Боротися за дитячі серця» - у «Віснику+К», де йшлося про Наталію Королевську. Це ж стосується і статей «Волиняни зимуватимуть у теплі та комфорті» та «Відродження українського села», де в позитивній тональності ідеться про досягнення у цій сфері Уряду та місцевої влади. Стаття також опублікована у всіх ЗМІ, але лише в одному є маркування «політична реклама».
Маніпулятивні технології спостерігаються у статтях, в яких йдеться про Партію Регіонів. Зокрема, в кількох ЗМІ без будь-яких позначок опубліковано статтю «Виборчий процес в Україні», яку за змістом можна віднести до замовних, оскільки Партія Регіонів висвітлюється виключно позитивно. Зазначається, що «ніхто не зацікавлений у проведенні чесних виборів так, як Партія Регіонів». Висловлюється припущення, без посилань на конкретне джерело, що за аналізом рейтингів перемога на виборах дістанеться саме Партії Регіонів. Також висловлюється необґрунтоване припущення про те, що «опозиція спробує зірвати виборчий процес, щоб на ньому маніпулювати». Також зазначається, що єдиним мінусом є гендерна нерівність, що характеризує нашу політику як сферу чоловіків, оскільки жінка традиційно була «берегинею домашнього вогнища».
У «Волині» опубліковано статтю «Прагматичний вибір», у якій в позитивній тональності йдеться про Партію Регіонів та негативно про опозицію. Зокрема, зазначається: «Волинь двічі давала найвищий по країні відсоток голосів за БЮТ. Здавалось би, після цього гроші на розвиток цього краю посипляться з Києва, як із рогу достатку. Тим паче, що лідер цієї політичної сили Юлія Тимошенко у 2007-му вдруге стала Прем’єр-міністром України. Як вона віддячила жителям нашої області за підтримку? А ніяк. Зібрала в Києві помпезний зліт своєї політичної сили і стала роздавати активним «бютівцям» партійні медалі. Подібно до того, як третій директор Нових Нідерландів (голландської колонії на місці нинішнього Нью-Йорка) викупив у ХVІІ столітті в місцевих індіанців за ножі, дзеркальця і брязкальця, які коштували тоді 60 гульденів (24 долари), увесь острів Мангеттен, що сьогодні оцінюється у 49 мільярдів доларів». Далі зазначається, «Натомість Борис Клімчук у 2010 році, щойно його вдруге призначили головою облдержадміністрації, не став підписувати з урядом жодних угод, а всі сили спрямував на те, щоб Волинь отримала додаткові ресурси для розвитку краю». Таким чином, роблячи порівняння, автор налаштовує на негативне сприйняття опозиції та позитивне – влади.
Вкінці робиться позитивна для ПР кінцівку, автор ніби закликає виборців голосувати за згадану партію: «Тепер волиняни знову постали перед вибором: підтримати демагогів, які вже були у владі і нічого для Волині не зробили, чи проголосувати за політичну силу, яка має у своїх списках захисників інтересів жителів нашого краю. Тільки варто зважити на таке: якщо волиняни активно проголосують за Партію регіонів, де у прохідній частині списку їхні відверті лобісти Григорій Смітюх, Катерина Ващук і Анатолій Горбатюк оберуть у мажоритарних округах депутатами людей, які вже продемонстрували свою відданість малій батьківщині, матимемо у Верховній Раді потужне волинське лобі, що допомагатиме розвивати в нашому краї інфраструктуру, створювати нові робочі місця, забезпечувати поліпшення добробуту кожного жителя».
Варто зауважити, що найбільша кількість матеріалів стосується ВО № 22. У всіх ЗМІ в позитивній тональності йдеться про Ігоря Палицю та негативно – про інших кандидатів – Петра Кравчука та Олену Голєву. Наприклад, у «Віче» йшлося про кандидата по ВО № 22 Петра Кравчука, де зазначається про відсутність вищої освіти у кандидата, підробку ним диплома та незаконну діяльність у ролі керівника «Укравтодору». Вкінці автор ставить риторичне питання: «Чом би Кравчуку не піти в президенти? Адже в країні малоосвічених міністрів-трактористів все можливо…». Через два тижні з’являється стаття подібного змісту про дипломи та неефективну діяльність «Укравтодором». Методом нагадування виборцям не дають забути про негативні моменти біографії Кравчука.
Впродовж кількох тижнів в обласних ЗМІ публікуються статті під авторством «Баби Галі, корінної лучанки», у якій в негативній тональності висвітлюється діяльність кандидатів по ВО № 22. Цього тижня була стаття «Дивний саміт у собачатнику», у якій йшлося про зустріч з виборцями кандидата від ОО «Батьківщина» Петра Кравчука. Це зроблено в саркастично-гумористичному стилі, згадуються всі негативні сторони кандидата та, нібито, негативне ставлення до нього лучан. Аналіз статей впродовж кількох тижнів під цим авторством дозволяє припустити, що статті замовлені кандидатом в депутати по цьому ж округу Ігорем Палицею, оскільки про нього ідеться у публікаціях виключно позитивно, про інших кандидатів – виключно негативно.
Інформаційна війна спрямована також проти Олени Голєвої, зокрема, в кількох ЗМІ йшлося про кандидата в депутати по ВО № 22 Голєву, точніше – її чоловіка, який проводив фінансові махінації стосовно приватизації готелів, продажу гуртожитка і т.п. Проте, постійно нагадувалося, що Микола Голєв – це чоловік кандидата в депутати Олени Голєвої. Таким чином чином, у статті використовується метод опосередкованої критики – коли критикують чоловіка, але критика спрямована проти кандидата в нардепи по ВО № 22 – Олени Голєвої. В статті, до речі, було розміщено її фотографію, хоча мова йшла лише про діяльність її чоловіка.
Найбільше «джинси» у газеті «Віче», де немає жодної позначки – «політична реклама». Переважна більшість інформації стосується Партії Регіонів, Уряду та Президенту та висвітленню їх діяльності в позитивній тональності. В останньому номері ця інформація займає перші чотири сторінки. Поряд з досягненнями Партії Регіонів опубліковано статтю «Опозиція панікує: їм нема з чим іти до виборців» та «Росія вимагає 3 млрд боргу Тимошенко», таким чином порівнюючи прорахунки уряду Тимошенко та досягнення Азарова. Окрім цього, коли мова йде про Уряд чи Президента України, поряд розміщено напис «Партія Регіонів», що ідентифікує партію з владою.
Як бачимо, маніпулятивні технології використовуються впродовж всього звітного періоду, проте їх значно більше у матеріалах, маркованих як «політична реклама».