Тижневик «Україна-Центр» під час подій, які спровокували масове переміщення переселенців, постійно відображав стан справ. (дивись електронну версію газети за попередні періоди). Колектив редакції організовував та допомагав розмістити постраждалих, започаткував забезпечення речами, інше. Після розміщення ВПО, у період, коли відпала нагальна потреба екстреної допомоги, видання деякий час не публікувало матеріалів на цю тему.

У двох останніх випусках газета розпочала серію публікацій ( дві статті понад 33000 знаків із 47000), які стосуються проблеми ВПО, а саме: переселенці не можуть брати участь у місцевих виборах, отже залишаються осторонь активного життя.

Журналіст, знаходячись у відрядженні у Краматорську та інших містах Донбасу, мав можливість донести до читачів реальну картину. У двохсоттисячному Краматорську зареєстровано 50 000 переселенців, проживає приблизно лише 12000. Через складні долі деяких з тих, з якими спілкувалися особисто, журналіст наводить приклад, як треба і можливо жити; розповідає, до яких міжнародних програм самозайнятості є можливість долучитися; як отримати грант на розвиток бізнесу.

Для тих, хто вирішив повернутися додому згідно з програмою по поверненню на контрольовану нашою владою територію осіб, які приймали участь у терористичній діяльності та бажають повернутися додому з 18 серпня така можливість існує. Батьківщина - мати чекає на своїх синів.

Поїздка стала можливою завдячуючи проекту «Донбас: чесно», який реалізує ГО «Телекритика» в партнерстві з Товариством польських журналістів у рамках Польсько-Канадської програми підтримки демократії при сприянні програми польської співпраці на користь розвитку міністерства закордонних справ Республіки Польща та канадського міністерства закордонних спра , торгівлі та розвитку.

Автор наводить витримки із соціальних досліджень та констатує (мовою оригінала):

«Исследователи констатируют, что ситуация в области характеризуется как «социальная усталость», но не пассивность. При этом экономические и финансовые вопросы не являются причинами тревожности.

Пятьдесят восемь процентов опрошенных не доверяют ни одной из политических партий. Они в принципе никому не доверяют, кроме себя и своих близких. Жители прифронтовой зоны объединены общим страхом – страхом войны. Основное число опрошенных – 48% – на вопрос «Действия кого из политических лидеров вы считаете правильными?» затруднились ответить, 30% заявили однозначно, что таких нет. Аналитики говорят, что первый, кто проявит качества защитника и спасителя, подарит надежду на спокойствие, будет наделен доверием и поддержкой народа. Пока такого нет.»