Вінницька область. Моніторинг телебачення.

 

У період з 1 жовтня по 31 жовтня 2015 року я моніторив випуски новин двох телеканалів: ВДТ (інша назва - ВІНТЕРА) та ВІТА. На телеканалі ВДТ випуск новин має назву Телевізійні Новини Вінниччини, скорочено ТНВ. В кінці тижня, в суботу, виходить підсумковий випуск під назвою «Панорама тижня». У новинного випуску телеканалу ВІТА має звичайну назву «Новини», в кінці тижня виходять підсумки тижня під назвою «Постфактум». ВДТ – державний телеканал, має велике покриття по Вінницькій області, висвітлює як новини міста, так і області. ВІТА муніципальний телеканал і висвітлює в переважній більшості новини міста. В цілому журналісти цих ЗМІ дотримуються професійних стандартів, кричущих порушень не виявлено. Журналісти телеканалу «ВІТА» в питання журналістських стандартів зарекомендували себе краще. На ВДТ були помічені заангажовані та незбалансовані новини. Резонансних подій не виявлено.

Оскільки до нашого міста переїхав Донецький національний університет, тема освіти у випусках новин є домінуючою: 132 секунди у нейтральній тональності і 122 у позитивній. На другому місці – тематика бізнесу (110 секунд у нейтральній тональності) та благодійності (101 секунда у позитивній тональності). У суб’єктах яскраво виділені самі внутрішньо переміщені особи (283 секунди у нейтральній тональності та 122 секунди у позитивній), регіональні державні адміністрації – 110 секунд у нейтральній тональності та міжнародні організації – 84 секунди у позитивній тональності. Загалом вінницькі телеканали доволі мляво висвітлюють проблематику внутрішньо переміщених осіб, жодним чином не намагаються реально допомогти переселенцям, їхні проблеми обминають стороною. Можливо це пов’язано із тим, що влада фінансує ці телеканали і їй не вигідно кричати про ці проблеми. З плюсів – на телеканалах не було помічено негативної тональності у новинах. Усі новини, що стосуються внутрішньо переміщених осіб або в нейтральній (400 секунд) тональності, або у позитивній (206 секунд).

 

Телеканали за рідким виключенням дотримуються принципів балансу та уникають сенсаційності при висвітленні проблем внутрішньо переміщених осіб. У новинних сюжетах аналітика майже не зустрічається. Можливо, це пов'язано із самою специфікою новин, адже це в першу чергу інформаційна журналістика, в той час як аналітика повинна більше проявлятися у спеціальних передачах та підсумках тижня. Хоча на цих телеканалах щотижневі підсумки - це в основному повтор важливих сюжетів, що були показані у випуску новин впродовж тижня, іноді з доповненнями. Аналітичними такі передачі назвати не можна. Тема переселенців у таких щотижневих підсумках майже не підіймається. Засоби масової інформації, вочевидь, не вважають цю проблематику важливою. Телеканали тримаються осторонь від цих проблем.

Достатньо часто трапляються у сюжетах про внутрішньо переміщених осіб «людські історії». Зазвичай вони проявляються у синхронах з переселенцями. Наприклад, в сюжеті про людей похилого віку за 1 жовтня на телеканалі ВІТА, був взятий синхрон у літнього чоловіка. Синхрон тривав 19 секунд, за які він розповів, що см він з Донецьку, і що програма комп'ютерної грамотності дозволяє йому відволіктися від того жаху, що відбувається у нього вдома. Такі історії сильно впливають на глядача і «олюднюють» проблематику переселенців. Наприклад, у сюжеті ВДТ за 7 число про бібліотеку був взятий схрон у мешканки Донецьку разом з сином, де вона розповідає, що одразу після переїзду почала шукати бібліотеку, бо її син сильно любить читати книжки. Але журналіст не «розкручує» матеріал далі, хоча можна було б дізнатися у представників місцевої влади як вони допомагають переселенцям у таких конкретних випадках. Чи достатньо дітям переселенців тих знань, яких їм дають, яким чином можна покращити їх життя. Гарне виставлене зображення жінки з сином і грамотно поданий матеріал «відбілює» імідж переселенців, який останнім часом попсували соціальні мережі. Запит суспільства на інформацію про це нове явище телебачення не змогло задовольнити, і люди почали шукати відповіді в інтернеті з усіма наслідками. Через це імідж переселенців постраждав.

Засоби масової інформації тільки ідентифікують проблеми, ніяк не залучаючи громадян до вирішення проблем внутрішніх переселенців. Тільки в одному сюжеті телеканалу ВІТА про виділення гранту Донецькому наіональному університеті журналіст в кінці озвучила проблему житла у переселенців, сказавши, що у них ще не скоро з'являться гідні помешкання. Тональність тієї фрази могла спонукати глядачів до допомоги переселенцям у вирішенні цього питання.

Засоби масової інформаціїв основному продукують свої власні матеріали, за виключенням кількох сюжетів, де журналіст можливо взяв більшість інформації або з прес-релізу або мережі інтернет. Зазвичай висвітлення проблем переселенців збалансоване, подані різні точки зору, опрацьовані різні джерела. Але журналісти не підходять критично до заяв офіційних осіб, рідко перевіряють отриману інформацію (це можна пояснити браком часу. Щоправда у збиток якості). Журналісти телеканалів використовують коректну термінологію, толерантні до переселенців, не дозволяють собі принизливих і образливих формулювань. Журналісти знають різницю між внутрішньо переміщеними особами та біженцями. У жодному сюжеті не було допущено помилки. Майже у всіх випадків внутрішньо переміщених осіб називають переселенцями. Жодного разу журналісти не використовували слово «біженець». Політичні партії у Вінниці не піаряться на переселенцях, мабуть тому, що тема не дуже розкручена. Крім того власникам телеканалів невигідно піарити когось, окрім себе. Тому політика якщо і наявна в новинах, то тільки у провладному ключі. Цікавим прикладом може слугувати сюжет на телеканалі ВДТ за 12 жовтня. Сюжет про те, що Донецькому університету Європейський Союз виділив грантові кошти на розвиток. У сюжеті присутні члени наглядової ради – голова та два народних депутати України. Один з депутатів Олексій Порошенко – син нинішнього Президента України Петра Порошенка. Його «картинці» та прямій мові приділено приблизно 35 секунд. Але не можна сказати, що його присутність в сюжеті невиправдана – він член наглядової ради, і для балансу його наявність обов’язкова у сюжеті. Та тим не менш присутній певний піар. При тому, що журналіст дотримався балансу, висвітлена думка студентів, викладачів, ректора та наглядової ради. Думка самих ВПО у сюжеті займає помітне місце. Сюжет має невелику аналітику, ЗМІ зацікавилось проблемою і якісно висвітлило її.

Засоби масової інформації задля балансу намагаються включити різні точки зору, але вони рідко коли відрізняються. Бракує критики. Стандарти ЗМК в цілому дотримані, кричущих помилок немає. Але часто заради оперативності, або просто через лінь журналіста інформація подана однобоко. Не досліджена думка протилежної сторони. Журналісти залучають одразу кілка джерел інформації, тому інформація подається достатньо точно. Іноді журналісти використовують відеоряд, що не відповідає сюжетові. Або ж бере картинку з архіву (про що зазначається), і накладає на звук. Через це певним чином страждає точність поданої інформації. Журналісти рідко використовують стендапи, тому важко визначити, чи справді журналіст був на події, чи може він просто озвучив прес-реліз не виходячи зі студії. Журналісти не використовують анонімні джерела інформації, обережно ставляться до інформації з інтернету. Матеріали створюють переважно самі.

В матеріалах про внутрішньо переміщених осіб іноді ігнорують думку самих переселенців. Наприклад, в сюжеті ВДТ за 2 жовтня не взято жодного синхрону у підприємців, хоча весь сюжет журналіст розповідає, наскільки легше стане тепер працювати бізнесменам-переселенцям. Думка самих переселенців цілком проігнорована. У цьому ж сюжеті журналіст використовує оціночні судження, які нічим не підкріплені. Та ще й окрім всього матеріал перевантажений цифрами, глядачеві важко буде зрозуміти те, що журналіст хотів донести.

Відео, яке зазвичай використовується, не завжди відповідає заявленій темі. Дуже часто показуються загальні кадри на кшталт міста, пішоходів, громадського транспорту. Журналіст просто намагається забити чимось звук. Але зазвичай журналіст з оператором присутні на зйомці, і беруть живу картинку, яка відповідає події та синхрони. Неправдивих заяв стосовно внутрішніх переселенців не було, інформація не спотвореною дійшла до глядача. Журналісти не використовують заяв, не що базуються на фактах. Інформація журналістом переважно перевіряється. Журналісти не використовують лестиву чи принижуючу мову по відношенню до переселенців. Журналісти неупереджено ставляться до внутрішньо переміщених осіб. І, безумовно, жодних заяв, які можна розцінювати як нападки на внутрішньо переміщених осіб, немає. На ситуацію, де б журналіст видавав неперевірену заяву стосовно внутрішньо переміщених осіб за факт, не натрапляв.

Також журналісти іноді зловживають своїм становищем та подають заангажовані матеріали, як от, наприклад, сюжет про візит депутата Юрія Луценка у Вінницю на ВДТ за 19 жовтня. Сюжет має багато порушень журналістських стандартів. Журналіст не дотримався балансу. Через те, що сюжет заангажований, є відчуття, що журналіст хотів створити певну сенсаційність. ЗМІ жодним чином не аналізувало проблеми ВПО, хоч і озвучило деякі з них. Сюжет стосується переселенців у тому, що Луценко, відвідавши місто, відвідав ще й дебати в Донецькому національному університеті. В додаток журналіст, на мою думку, використала дещо некоректні формулювання: «Студенти упродовж кількох днів обговорювали процес цьогорічної виборчої кампанії, точніше – неможливість голосування внутрішньо переміщених осіб. Своїм візитом Луценко вносить корективи. Переможцям дебатів дає завдання виступити у ролі Прем’єр-міністра України». У загальному контексті сюжету складається враження, ніби Луценко має якийсь вплив на студентів. Особливо це підкреслюється, коли немає висвітлення точки зору іншої сторони – студентів, яким, можливо, не сподобався такий візит.

Також у двох сюжетах (обидва – на ВДТ) був акцент на тому, що внутрішньо переміщені особи не мають права голосу на цих виборах. Ця інформація звучала у вищезгаданому сюжеті про Луценка: «Студенти упродовж кількох днів обговорювали процес цьогорічної виборчої кампанії, точніше – неможливість голосування внутрішньо переміщених осіб». Також увага на цьому акцентується у 4-хвилинному сюжеті про вибори за 22 жовтня. Але всього-навсього невеличким згадуванням, хоча журналіст могла розширити тему: «21 жовтня завершиться друк уточнених списків виборців. До цих документів потрапили ті, хто зареєстрований на відповідній території. Не увійшли до них солдати строкової служби, ув’язнені, незареєстровані студенти та переселенці, оскільки вони не є членами територіальної громади». Журналіст 4 хвилини розповідала про вибори, провела гарну аналітичну роботу, бліц-опитування, але оминула увагою таку важливу тему. Також цей сюжет гарно ілюструє ситуацію із «забиванням» звуку «пустою» картинкою. Величезна кількість закадрового тексту супроводжується вулицею та пішоходами, які ходять туди-сюди. Глядачеві дуже важко сприйняти інформацію за таких умов.

У сюжеті за 27 жовтня (також був повтор 31 жовтня) про центр зайнятості помітне місце виділено переселенцям. У синхроні працівник центру зайнятості розповідає конкретні історії переселенців, які за їх допомогою знайшли собі роботу. Щоправда у самих переселенців журналіст синхрон не взяла.

В цілому телеканали Вінниці слабко приділяють увагу проблемі переселенців, але якщо торкаються цієї теми, то часто намагаються подати інформацію якісно.