Висвітлення теми внутрішньо переміщених осіб на інформаційних сайтах Тернопільщини за період з 1 по 23 жовтня 2015 року

Для моніторингу за даною тематикою було вибрано  інформаційний сайт  «Погляд» - як такий, що вважаються одним з найпопулярніших серед тернопільських користувачів інтернету та претендує на об’єктивність у висвітленні подій та новин. Відтак спочатку – коротко про нього.

     Сайт «Погляд» - молодший за роком створення. Його наповнюють кілька молодих журналістів, серед яких є і його співвласники. Щоденно видає чи не найбільше з-поміж тернопільських  сайтів інформацій ( в середньому по 40 в день, а в окремі дні звітного періоду було і до 60-ти). Приділяє увагу всім подіям та проблемам міста, охоче публікує й різноманітні життєві історії.

На сайті  «Погляд» впродовж звітного періоду було всього чотири публікації, в яких внутрішньо переміщені особи принаймні згадувалися. Одна з них – розповідь про непересічну особистість, місцевого волонтера та  позаштатного  радником Міністра соціальної політики України з питань внутрішньо переміщених осіб Ірину Жигунову (http://poglyad.te.ua/osobystosti-2/iryna-zhyhunova-rozpovila-pro-skarb/). Однак власне про проблеми вимушених переселенців там не йшлося. Та й не виключено, що матеріал з”явився передусім тому, що пані Ірина балотувалася у депутати Тернопільської міської ради.

      Дещо більше уваги приділено переселенцям зі Сходу у публікації про зустріч народного депутата  від Тернопільщини («Блок Петра Порошенка» )  Олега Барни, який  зустрівся з Німецько-українською міжпарламентською групою на чолі з К.-Г. Вельманом у конференц-залі Верховної Ради України - http://poglyad.te.ua/podii/oleh-barna-nimechchyna-yak-lider-evrosoyuzu-povynna-na-lyshe-prodovzhyty-a-j-posylyty-ekonomichnyj-tysk-na-rosiyu/.  Висловлюючи свою думку щодо подальшої співпраці України та Німеччини і необхідність з боку останньої посилити санкції проти Росії, він, зокрема, заявив наступне: «Стурбованість Євросоюзу щодо участі ( читай – неучасті , авт.) переселенців у місцевих виборах даремна, так як ми надали їм допомогу, житло, роботу, і робимо все, щоб агресор покинув цю територію, і ці люди змогли повернутися у свої домівки…”. Що думають з цього приводу самі вимушено переміщені особи, залишилося таємницею. Схоже, що й сама інформація готувалася лише задля так званого піару діяльності народного депутата. А в його словах про переселенців звучить прихована негативна тональність  на кшталт того, що от, мовляв, усім ми їх забезпечили, то обійдуться і без голосування…

     Інформація на «Погляді»  за 14 жовтня під заголовком «Зібрали і передали польські друзі (http://poglyad.te.ua/podii/zibraly-i-peredaly-polski-druzi/) – це традиційне, нейтральне за тональністю повідомлення про конкретну допомогу переміщеним одягом та побутовими речами. Вона стала можливою завдяки тісній співпраці керівників двох благодійних організацій – польського ГО «Світлодар» та Тернопільської районної організації Товариства Червоного Хреста України. В повідомленні згадано про одну з проблем щодо допомоги переселенцям з-за кордону - згідно з чинним законодавством України, будь-хто приймати гуманітарну допомогу з-за кордону не має права, потрібні розмитнення та відповідна документація. І ще раз треба підкреслити, що жодних коментарів від самих переселенців в публікації немає.

     Відтак спробуємо узагальнити дані, зібрані в ході моніторингу. Як бачимо на прикладі двох популярних тернопільських інтернет-сайтів, місцеві електронні засоби масової інформації приділяють проблемам життя внутрішньо переміщених осіб надто мало уваги. Якість перевірки фактів оцінити доволі складно, бо інформації здебільшого короткі і поверхові, однак явно видно, що в публікаціях зовсім не подається думка самих переселенців з того чи іншого приводу. До речі, коли вони лише почали приїжджати в область, інтерес до них був більшим. Але і тоді, як правило, ЗМІ подавали сам факт приїзду та дещо про діяльність дотичних служб. Дуже мало було інформації про самих людей, їхні конкретні житейські обставини та потреби. Не кажучи вже про прослідковування їх адаптації у суспільстві і контроль за тим, чи все і як саме виконують місцеві служби.

     Про принципи балансу теж говорити не доводиться, бо про який баланс думок, приміром, можна всети мову, коли все висвітлюється виключно з точки зору «приймаючої» сторони. Не уникають журналісти і сенсаційності при висвітленні проблем ВПО. Якраз сенсаційні чи скандальні події і привертають передусім увагу працівників ЗМІ. Як от описаний вище випадок з відомою волонтеркою Лізою Шапошник. Або інший, коли в Тернопіль приїхало молоде подружжя з немовлям, яке до того проживало в дуже неблагополучній сім”ї і в жахливих умовах. «Страшилки», пов'язані з їхнім непростим минулим, охоче передрукувала ціла низка ЗМІ. Однак при цьому мало хто з журналістів задумувався, який імідж буде після цього в молодої в молодої пари з дитиною, як вплине це на їхню адаптацію на новому місці.

     Аналітики, аналізу складних і контроверсійних моментів на цю тематику на місцевих тернопільських інтернет-ресурсах не помічено. Людські історії висвітлюються виключно заради того, щоб дати читачам «чтиво», і не ведуть до якихось журналістських розслідувань. Проблеми тільки означуються, жодної серйозної і представницької  громадської дискусії заради їх вирішення  не проводилося. Контент сайтів хоч і здебільшого власний, але він дуже поверховий, з спрощеним підходом. Джерела інформації про те, як живуть і чим переймаються внутрішньо переміщені особи, наскільки вони адаптувалися в новому суспільному середовищі – однобокі, здебільшого без висвітлення  позиції  власне самих представників ВПО. Якоїсь явної заангажованості, упередженості чи викривлення інформації з цього питання журналісти начебто не допускають. Немає в їх мові та термінології щодо внутрішньо переміщених осіб  ( найчастіше їх у тернопільських ЗМІ називають «вимушеними переселенцям») і принизливих висловів чи образ. Однак разом з тим нема і прагнення глибоко дослідити їхні проблеми, як нема і критичного ставлення до офіційних осіб та їхніх заяв. Щодо розуміння журналістами  різниці між ВПО та біженцями, то в основному воно є, однак час від часу слово «біженці» таки проскакує в публікаціях.

   На сьогодні в Тернопільській області проживає більше 2000-ох тисяч внутрішньо переміщених осіб зі Сходу і Півдня України. Головні проблеми, які заважають їх нормальній адаптації на новому місці, це дуже високий рівень безробіття в регіоні, чи не найнижча в Україні середня заробітна плата, а також досить відчутна різниця в ментальності переселенців та місцевих жителів. Однак місцеві засоби масової інформації чомусь не спішать досліджувати ці проблеми в прив’язці до соціальної адаптації переселенців, залучаючи до їх вирішення громадські організації та органи місцевого самоврядування.