Пишу не як громадянка України, не як людина, яка сповідує демократичні цінності, а як мама двох синів.

Страшно за нашу державу, за наше майбутнє, за майбутнє наших дітей. Україна перетворюється у поліцейсько-бандитську державу.

В історії України були випадки, коли студенти протистояли Муравйовській більшовицькій навалі, озвірілі червоноармійці їх нещадно вбивали  і  ці діти залишились назажди поховані під Крутами.  Але то була чужа армія, а тут ті, хто повинен захищати наш спокій, наше життя, ті, хто присягав служити народу України, нещадно озвіріло б’ють  дітей, жінок , чоловіків, які не представляюють ніякої загрози. Доганяють і добивають.

А вже на Банковій захищати адміністрацію президента виставили у першому ряду молоденьких хлопців , хоча позаду них ходили пузаті дядьки у міліцейських строях. Чи може офіцер, який має честь , виставити перед собою дітей, хоч і у формі, але все одно дітей. А позаду цих дітей   бити і добивати журналістів, єдиною зброєю у яких є камера та телефон.Є свідчення очевидців , що  силовики фотографувались , ставлячи ноги на голови тих,   хто лежав без свідомості. Гидке і страшне дикунство. Ці нелюди не мають права носити будь-яке військове звання і повинні бути притягнути до кримінальної відповідальності.

У демократичній Латвії   прем"єр-міністр   після обвалу супермаркету подав у відставку. Хоча всі розуміюють, що він не давав команду валити магазин. А тут вбивають дітей, жінок , а винних немає. Будуть розбиратись. Ні честі, ні совісті.  

Така влада немає морального  права на існування, і якщо, не дай Боже, ми не зможемо нічого змініти , наші нащадки нам цього ніколи не пробачать.