Моя Тернопільщина завжди вирізнялася революційними настроями, а сьогодні безперечно належить до областей, новини з яких просто бісять пана Януковича і Ко. Ще б пак! Журналісти оголосили про надзвичайний стан в інформпросторі, щоб не піарити владу і жодним чином не підігравати їй, міськрада заявила про невиконання  в знак протесту розпоряджень Президента і Уряду, обласна рада висловила недовіру голові облдержадміністрації. Навіть в лавах міліції почалися протести – семеро терноправоохоронців відмовилися їхати до Києва відомо для чого, за що були піддані немилосердному пресуванню. Пресують зараз усіма можливими способами і бюджетників області, примушуючи, зокрема, їхати на ганебний «антимайдан». Примушують під страхом звільнення з роботи, а це серйозна загроза для багатьох, кому саме це робоче місце дає можливість заробити на хліб насущний собі і своїм дітям. Разом з тим обіцяють непогано заплатити за кожний день «запроданства». І я добре знаю, що й серед моїх земляків, в переважній більшості своїй щирих патріотів, є категорія людей, для яких «бабло перемагає зло». Але таких меншість. В решти ж, кого сьогодні насильно гонять під прапори антиукраїнської Партії Регіонів, можу собі тільки уявити, що діється на душі. На душі, де вперто зводять свої барикади совість і людська гідність. Втримати такі барикади набагато складніше, ніж навіть ті, що ними оточений столичний Євромайдан. Однак саме вони є сьогодні найважливішими для кожного і для всіх нас, для долі України. Тож дай вам Бог вистояти, люди добрі!