Всі ми маємо свої політичні вподобання (особисто я не підтримую жодну з політичних сил), релігійні погляди, музичні смаки і нас далеко не завжди радують, чи навіть дратують погляди інших, але мова цифр невблаганна.

М'яко кажучи обурення, викликали у мене саме цифри, а точніше суми грошей, які ці цифри означають. Буквально щойно зустрів в мережі інформацію про те, що на лікування онкохворих дітей передбачено на 2014 рік 50 мільйонів гривень (що складає близько 20% від потреби). Але ще страшніше, що ми впевнено «рухаємось вперед від стабільності до добробуту», оскільки держава дбає про майбутнє цих хворих дітей виділяючи  удвічі менше ніж у 2012 році! Я за фахом не фінансист, але думаю кожному зрозуміло, що «оптимізацією» чи «зростанням ефективності» це не назвеш.

Звісно, завжди можна відповісти типовою чиновницькою відмовкою «грошей немає!», однак правдою це не назвеш! Оскільки на фінансування діяльності наших доблесних міліціянтів (чи поліцаїв, навіть не знаю хто був гуманніший у деяких ситуаціях) виділено не мало не багато 18  мільярдів гривень! Я розумію, що і їм треба годувати родини, і самим виживати, але поліпшувати треба не кількість, а якість! Істина проста, але перевірена часом.

От і виходить, що у виборі між майбутнім (а здоров’я дітей – це, безумовно, основа майбутнього, не тільки у державно-патріотичному сенсі, а й у житті кожного і його сім’ї) і безмежною жагою тотальної влади, держава обирає середньовічний феодалізм з солодком присмаком вседозволеності!

P.S.: сучасна самозахисна новація

Цей текст є виключно художнім  вимислом автора  і не має до політики, політичного процесу  ніякого стосунку. Усі обставини, імена людей, посади, назви органів та місцевостей є вигаданими. Будь-який збіг з реальними обставинами, країнами, реальними подіями, людьми є просто випадковим збігом обставин.