Сонячна енергетика: революційна доцільність = інвестиційна непривабливість.
Ще якийсь рік назад у розвитку альтернативної енергетики виробництво сонячної енергії було ключовим питанням. Україна увійшла до 30 країн світу з найпривабливішою для інвестицій сонячною енергетикою. Влада хизувалась створенням найбільшого парку сонячних батарей у Європі, й перспективами розвитку сонячної енергетики . Навіть держави, які мають менше сонячних днів на рік, ніж Україна, активно використовують сонячні батареї в побуті. І для нашої держави це вже було питанням не майбутнього – а сьогодення.
Та от нещодавно пролунало революційне, що Кабмін «позбавляє Клюєва монополії на виробництво сонячної енергії, схваливши відповідний законопроект, що має на меті ліквідацію монополії на виробництво сонячної енергії». Документ уже відправлений на розгляд Верховної Ради. Міністр Кабінету міністрів Остап Семерак, коментуючи схвалення проекту закону на одному з брифінгів зазначив, що у виробництві сонячної енергії переваги були надані фактично одній компанії за так званим «зеленим тарифом». Більше того, за словами урядовця, на розвиток цих приватних компаній спрямувались великі кошти з державного бюджету України. Законопроектом передбачено зниження тарифів на виробництво електроенергії тільки для сонячних електростанцій. Пропонується знизити коефіцієнт до тарифу на електроенергію, який зараз найвищий для електроенергії від сонячних батарей, до коефіцієнта на електроенергію, отриману з використанням сили вітру. Це рішення має торкнутися «тільки монополістів, а не домашніх господарств», - зазначав Остап Семерак.
І… на всіх «сонячних вулицях» почалась паніка.
Енергія сонця в корупційній складовій
Як уже зазначалось, головним виробником сонячної енергії в Україні є компанія Activ Solar, що входить до бізнес-імперії Андрія Клюєва. Більша частина сонячних електростанцій, до речі, розташована в Криму.
За період перебування при владі Віктора Януковича, державні банки, зокрема, «Ощадбанк», виділили кілька мільярдів кредитів приватним підприємствам на розвиток сонячної енергетики. Таким чином саме держава за бюджетні гроші профінансувала більше половини з введених в дію потужностей сонячної генерації.
Зараз уже відкрито говориться, що Клюєви причетні до створення законодавчої бази «сонячного» бізнесу. Тобто на рівні законодавства були створені окремі преференції, що створили мотивацію з боку держави для розвитку цієї галузі. Зрозуміло, що пільгами в основному користувались лише афілійовані компанії з братами Клюєвими. До преференцій відносяться і звільнення від сплати податку на додану вартість, і звільнення від митних зборів, і будівництво ліній електропередач для приєднання сонячних електромереж за рахунок держави, і швидке виділення земельних ділянок, і взяття кредитів у державних банках під заставу новозбудованих СЕС і т.д. Створення законопроекту під окремо взяту сім’ю має ще й довгий хвіст корупційної складової. Скажімо, завдяки лобіюванню Клюєвих, законодавчо встановлено, що сонячні панелі мусять мати вміст кремнію не менше, ніж 30%. Кремній виробляє запорізьке підприємство, що також належить родині Клюєвих. Цьому підприємству держава у свій час надала кредит у розмірі 240 млн. євро. І навіть протести європейського співтовариства щодо цього факту були проігноровані.
У законопроекті, що пішов на розгляд Верховної Ради «Про внесення змін до закону України «Про електроенергетику», пропонується знизити тариф для сонячних електростанцій до рівня тарифу на електроенергію, що виробляється за допомоги вітру, проглядається значною мірою політична складова. І, можливо, це рішення не набуло б такого ажіотажу, якби були враховані інтереси тих 44 економічних суб’єктів, що виробляють сонячну енергію в Україні, і котрі не мають жодного відношення до «сонячної» імперії братів Клюєвих. Більше того, у декого з них у свій час буквально з-під носа забирались землі, що вже майже були виділені облрадами, на користь Activ Solar. Отже, в той час, коли Activ Solar будував сонячні електростанції сотнями мегават, то усі інші учасники створення сонячного енергоринку в Україні – сотнями кіловат. При чому кредити брались ними в міжнародних банківських інституціях, наприклад, у тому ж Європейському банку реконструкції і розвитку. Відповідно, вітчизняні виробники розрахунки проводили, згідно із розміру тарифу та терміну окупності. І в разі схвалення Верховною Радою спірного законопроекту, вітчизняним виробникам розраховуватись із міжнародними фінансовими установами буде надзвичайно складно. Адже термін окупності СЕС зросте і вже складатиме не 5 - 6, а 8 років.
Чи збанкрутує сонячна галузь?
На думку учасників ринку, законодавчі пропозиції Мінпаливенерго підривають основи діяльності великої кількості дрібних і середніх компаній, які почали активно працювати в галузі в останні роки, саме завдяки механізму стимулювання через «зелений тариф».
Це рішення збурило хвилю стурбованості не лише безпосередньо в енергетичних компаніях, а й в усіх причетних до розвитку сонячної енергетики в Україні. У разі затвердження у Верховній Раді революційних поправок, постраждають не лише безпосередньо виробники альтернативних джерел енергії, а й усі, хто причетний до цього виду бізнесу разом з інвесторами. А це зможе спричинити згортання виробництва сонячної енергії взагалі.
Водночас треба зазначити, що величина «зеленого тарифу», до якої намагаються знизити нинішній його розмір становить 25 євроцентів. Вона відповідає рівню «зеленого тарифу» багатьох країн Європи. Однак, паніка, спричинена згаданим можливим розвитком подій, на ринку сонячної енергії не означає, що її виробники не хочуть приводити розмір ЗТ до європейських стандартів. Просто, як зазначають у Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива та енергії України, має бути підготовлений поетапний перехід до рівня світових стандартів, а тому виробники сонячної електроенергії підготували новий варіант Законопроекту, де передбачено збереження цієї галузі в Україні. Адже так само поводиться і цивілізований світ: спочатку мотивує виробників розвивати галузь, даючи високу ставку «зеленого тарифу», а потім поступово знижує її. Вочевидь, «бліц кріг» у будь-якій галузі не може мотивувати до розвитку.
З 1 січня 2013 року «зелений тариф» складає 34 євроценти/КВт-год, а з 1 січня 2015 року буде знижено до 30 євроцентів /КВт-год. Це більше, ніж у Європі але менше, ніж у Японії.
Наразі, напевне, єдиним правильним рішенням для країни може бути відкрите обговорення цієї проблеми держави з бізнесом із залученням іноземних експертів та учасників, адже мова, зрештою, іде про імідж України у світі, як надійного партнера.
