#PIC1.
Роки совєтизації в Україні стали ознакою руйнації української мови, культури. Голодомори і переселення, насильницька русифікація – усе було передумовою сьогоднішньої воєнної ситуації в державі.
Кремлівська тоталітарна машина послідовно виховувала в українців комплекс меншовартості, городяни соромилися розмовляти українською, бо російськомовне компартійне середовище – було еталоном, на який обиватель звик орієнтуватися.
В часи радянські окремі інтелігенти жартували: якби, мовляв проводити політику українізації, то першими б українізувалися євреї, і зробили б це за рік, росіяни б наважилися розмовляти за добрий десяток років, але не знати скільки часу було б потрібно, аби переконати чистолюбивого українського «хохла» користуватися рідною мовою.
До чого пригадалися нині ці сторінки української історії?!
А річ у тім, що віднедавна, відразу після появи перших біженців з окупованого росіянами Криму, на Волині постала проблема інтегрування вихідців з півострова в україномовне середовище.
І підтвердженням факту чистолюбивості українського хохла є склад навчальних груп по вивченню української мови в Східноєвропейському національному Університеті імені Лесі Українки (СНУ).
Більшість слухачів громадських мовних курсів – за національністю кримці, або кримські татари!!! Набагато менше – росіян, і лише одиниці – російськомовні українці зі Сходу…
Слухачі збираються різного віку – від 3-місяців до 60-ти років, викладають курси доктори філологічних наук, Інституту іноземної філології СНУ.
І що саме цікаве, що ініціаторами навчання були самі біженці. Після чого, керівництво ВНЗ організувало такі навчання.
Анексія Криму стала можливою не лише через вторгнення російських інтервентів, передувала цьому акту бездіяльність держави, яка за 23 роки незалежності не зуміла навчити росіян, українців та кримських татар розмовляти державною мовою у себе в дома – в Криму.
Що ж, - краще пізно, ніж ніколи! Волинь з радістю долучиться до природного, культурницького процесу об’єднання українських громадян навколо державної мови!
