Війну нарешті назвали як є -  війною.  27 серпня 2014 року, напередодні  одного з найбільших свят православних -  Успіння Пресвятої Богородиці, коли вторгнення не побачив хіба що сліпий.   Утім, це не вперше, коли потойбічна окупантська нечисть робила найсильніші і найстрашніші удари саме напередодні  релігійних свят.

      Скажімо для мене вторгнення почалось ще  в лютому, коли на території Криму з’явились так звані «зелені чоловічки».  А дзвінки такої можливої поведінки  сусіда-агресора нам поступали неодноразово, причому давно. Згадаймо, хоча б дії Росії в районі острова Коса Тузла в 2003 році, тоді також виникла загроза територіальної цілісності України.   

   А загалом же все, що ми робимо протягом цього року, відбувається заради нашої гідності. Так, реальність нас  б’є, аж кров застигає у жилах, але ми гідно  реагуємо. Переважна більшість дуже швидко  усвідомила  власну відповідальність за все, що ми любимо та  необхідність це  берегти й захищати.  Хоча, звісно, краще б  не знати такої реальності.  Ми тільки – но почали очищати політичну репутацію від скверни злочинної влади. Аж тут війна, що її розв’язала  громадянська неповноцінність росіян.  

  Чи правильно та професійно веде себе військове  командування України, чи все роз’яснили політикам -  як ті мають вести себе у стані війни,  ми зрозуміємо й деталізуємо з часом. Бо я не про тих високих чинів, котрих уже офіційно звинуватили у здачі військової таємниці ворогам. З ними все ясно.

Ми демонструємо шалену самоорганізацію, підтримку, фантастичний волонтерський рух. Але водночас, чому у селах усією громадою скидаються на обмундирування і засоби захисту для хлопчини, що йде на фронт, а ми досі терпимо корупційні схеми, контрабанду на митниці і т. д.?

Чому здавався Крим і не було команди відбиватись? Ми не повинні про це забувати і постійно тримати на контролі  ці питання, бо тоді нам же надалі буде гірше.

Чи є там,  на владній горі  країни достатнє розуміння нашого промислового потенціалу? Де танки харківського виробництва?

  Разом з тим, ми переконані, що виграємо, незважаючи на переважаючі  індустріальні можливості Путлера. Він запізнився на символічних  дев’ять місяців. У нас народились інші, нові, сучасні  герої – Небесна Сотня змінила суспільство, розбудила приспаний дух. У світі такого ніде немає, щоб з картонним щитом, голіруч йшли  під кулі снайперів. 

 А  у війнах, як відомо,  перемагають не війська , а надзвичайна сила духу народів. Така як зараз у нас.