У виборчому окрузі обласного центру боротьба за мандат, на мою суб’єктивну думку, буде розіграна між двома основними претендентами: чинним нардепом від Рівного Олегом Осуховським і власником Льонокомбінату Олегом Червонюком.
Плюсом у кампанії першого є вже набагато більша впізнаваність його імені й обличчя в рівнян. Хоча, певно, мало хто з виборців Рівного пригадає, що корисного зробив їхній нардеп для міста і його мешканців з 2012 року. Принаймні я таких яскравих прикладів не можу згадати. Навіть його поїздка в зону АТО не справила на мене якогось яскравого враження. Зібрався він туди, судячи із фото, як бравий вояка. А от інформації про те, які там воював, щось немає. Пригадується одна фотка, як він спав у формі. От якби була інформація, що Олег брав участь у запеклих бойових діях, отримав поранення (не дай Боже) чи врятував від смерті побратима, тоді б його шанси на депутатство значно зросли.
Ще одним плюсом для представника «Свободи» є те, що цього разу в нього менше серйозних і добре відомих рівнянам місцевих політиків-конкурентів, як то було в 2012 році. З них залишився вже згаданий вище Червонюк.
Але вже цього разу не додасть йому голосів виборців його партійна приналежність, за рахунок чого він виграв кампанію 2012 року. З того часу «Свобода» значно втратила в рейтингу, а після Майдану-2 в неї з’явились серйозні конкуренти з новими обличчями, які отримають підтримку радикально-націоналістично налаштованих виборців. Тому цього разу Олегу Івановичу доведеться розраховувати, в першу чергу, на своє ім’я і недостатню поінформованість виборців про його заслуги перед містом на посаді нардепа від округу.
Конкурент Осуховського і водночас його тезка Червонюк з 2012 року також значно додав у плані впізнаваності серед рівнян. І вже навіть сприймається як свій, місцевий, хоча, як відомо, сам із Хмельниччини. Весь цей час після програшу в 2012 році Олег Казимирович не витрачав марно і продовжував плідно піаритися за рахунок очолюваного ним підприємства і кваліфікованої піар-команди.
І все було б чудово, якби не один дуже прикрий і скандальний факт. У ніч з 20 на 21 серпня 2013 в Хмельницькому сталася ДТП, в результаті якої загинув 25 річний чоловік, а за кермом автомобіля Toyota RAV-4, який на високій швидкості збив пішохода на «зебрі», був 19-річний Дмитро Червонюк. В результаті батьківський обов’язок переважив над суспільним і Червонюк-старший мусив «відмазувати» свого сина, що йому успішно і вдалося. Очевидно, цей факт може стати основною перешкодою для того, аби Олег Казимирович зміг переконати більшість виборців Рівного в тому, що, ставши нардепом, він дбатиме, перш за все, про інтереси громади, а не своєї родини. Можна також очікувати і вливання «чорного піару» від конкурентів у бік Червонюка на цю тему незадовго до дня голосування. Чи зможе подолати цю проблему піар-команда кандидата, покаже час.
А поки на агітаційних палатках Червонюка, який офіційно є самовисуванцем, прикріплюються банери «Час єднатись», стилістика яких повністю співпадає зі стилем перевиборної агітації Блоку Петра Порошенка. Це може свідчити про те, що саме Олега Казимировича неофіційно підтримує команда чинного Президента України. Однак офіційно не можуть про це заявити, оскільки вже є домовленості зі «Свободою» щодо розподілу округів. І наш 152-ий, як відомо, віддали Олегу Івановичу, а не Казимировичу.
Серйозну конкуренцію двом вищезгаданим кандидат міг би скласти Микола Капінос. За словами чи не всіх, хто його знає, він є мужньою, толковою людиною, справжнім комбатом, за якого його підлеглі підуть на смерть. Однак при всіх цих найвищих людських якостях, Микола Михайлович не має політичного досвіду. І він всеодно поки недостатньо знаний серед широкого кола рівнян. Тому, поки кандидат воює на сході України, його передвиборчою кампанією займається місцева організація ВО «Батьківщина». Власне, саме від цієї політичної сили Микола Капінос був висунутий. Його кандидатуру замість своєї запропонувала заступник міського голови Рівного Галина Кульчинська. Саме вона, очевидно, і керує процесом агітації комбата. І вже, як на мене, припустилася помилок. Саме недостатня впізнаваність і формальна причетність до політичної сили, яка своє відживає, не дозволить достойній людині стати народним депутатом від Рівного. Крім того, відбити часточку голосів прихильників «Батьківщини» у Капіноса може колишній її представник, екс-нардеп від цієї політсили Юрій Прокопчук, який також днями зареєструвався кандидатом у цьому окрузі. Однак у команди комбата ще є 3 тижні, аби повністю спростувати мій песимізм своїми вдалими агітаційно-просвітницькими діями.
Серед просунутої фейсбучної спільноти Рівненщини активно поширюються меседжі, що цього разу нардепом нарешті має стати молода незаплямована політикою людина, котра своїми активними конкретними діями і позицією в суспільстві довела, що достойна представляти інтереси громади у Верховній Раді. Найбільше серед таких кандидатів згадуються імена Дмитра Якимця і Миколи Бляшина.
Перший, після свого переїзду до Рівного із Сарн, одразу почав активно «світитися» на різних громадсько-політичних «тусовках»: зустрічі та акції активістів, прес-конференції і круглі столи за участю органів місцевої влади, сесії міської ради і т.д. За порівняно короткий час Дмитро здобув репутацію борця проти чинного міського голови Володимира Хомка. А завдяки діяльності очолюваного ним Рівненського громадського контролю, ще й борця з комунальними проблемами рівнян. Багато хто прогнозував, що Якимець мітить на місце мера Рівного, чим і пояснюються такі його дії.
Однак зараз Дмитро Якимець бере участь у виборах народних депутатів як кандидат від «Народного фронту». Як на мене, то шансів у нього небагато. Все ж таки ще не настільки він впізнаваний серед звичайних пересічних рівнян і не настільки вони йому довіряють, щоб уже в 2014 році він став нардепом. А от зробити непоганий старт напередодні місцевих виборів, який може йому значно додати плюсів у боротьбі за крісло міського голови в 2015 році – це вже більш реалістично.
Ще один активіст і водночас адвокат Микола Бляшин, котрий, зокрема, вів справу проти незаконного будівництва АЗС по вул. Басівкутській та Соборній, у результаті якої вперше було зупинено будівництво цих заправок. Кандидат, на мою думку, теж достойний. Однак, як і у випадку з Якимцем, стати нардепом йому завадить та ж банальна недостатня впізнаваність серед звичайних пересічних виборців. Плюсом для його кампанії вважаю офіційну підтримку його кандидатури партією «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка, котра наразі має порівняно непоганий прохідний рейтинг і ще поки незаплямовану репутацію, яку отримали «більш досвідчені» політичні сили. Все ж ця кампанія також може стати непоганим стартом для Миколи на майбутніх місцевих виборах.
До молодих, принципових і активних можна віднести й Олександра Лащука. Нині він є депутатом Рівнеради, постійно на слуху в місцевій пресі, регулярно піднімає важливі для обласного центру питання і проблеми. В нього роль одинокого борця за справедливість у міській раді, такого собі рівненського Дон Кіхота. Але, як відомо, один у полі не воїн. І хоча на цих виборах Лащук заручився підтримкою Радикальної партії Ляшка, яка його висунула, але цей факт навряд чи додасть йому більше бонусів. Особливо якщо виборці почнуть його асоціювати із лідером радикалів, який гарно і правильно говорить, але по суті нічого не робить. Тому Олександру варто зосередитися вже на роботі очолюваної ним ГО «Час-Дій» та діяти. Тоді вже на наступних виборах буде більше шансів.
Не можу обійти увагою й Святослава Євтушенка, який, між іншим, першим офіційно зареєструвався і довгий час був єдиним кандидатом у нардепи на Рівненщині. Як відомо, він є директором ТзОВ «Санком-Рівне», яке займається вивезенням сміття в Рівному. Завдяки цьому він і відомий широкому колу рівнян. Але це, з іншого боку, є і його мінусом у передвиборчій кампанії. Бо виборці знають його переважно у зв’язку із цим підприємством і підсвідомо пов’язують його зі сміттям. Це, погодьтеся, не надто добра репутація, навіть якщо підприємство займається дійсно необхідною для життєдіяльності міста справою. А ще більший негатив це може викликати у тих виборців, які стикаються із проблемою невчасного вивезення сміття з дворів своїх будинків.
Однак команда Євтушенка чомусь вирішила і надалі продовжувати передвиборчу кампанію, взявши за основу «сміттєве» питання. Чого лише варте розміщення агітації кандидата на сміттєвозах «Санкому». Як на мене, це вже занадто невиправданий піар хід, якщо, звісно, не користуватися принципом «усе піар, окрім некролога».
Не менш цікавим виявився борд «А кого ВИ обиратимете на наступних виборах». На ньому зазначаються прізвища Євтушенко, Порошенко, Тимошенко з галочкою напроти першого. Що ж, досить сміливий хід і можна побажати лише удачі пану Святославу на наступних виборах: чи-то місцевих, чи-то вже президентських, судячи із вказаних на борді «конкурентів».
Що ж до решти кандидатів, то тут можу сказати лише в стилі традиційного заспокійливого: шанси є завжди й у всіх. У когось менші, у когось більше, але головне – хто як своїм шансом скористається. У кожного кандидата є ще час до 26 жовтня, аби кардинально змінити ситуацію і довести помилковість моїх думок. Зрештою, на об’єктивність я і не претендую.
Додам лише, що ні за кого не агітую і не антиагітую. Поки сам не вирішив, за кого голосуватиму. І, швидше за все, остаточно вирішу вже тоді, коли стоятиму в черзі за бюлетенями на своїй виборчій дільниці 26 жовтня. І таких виборців, як я, думаю, ще чимало. Тож, шановні кандидати, не зволікайте і працюйте з електоратом.
Джерела інформації для роздумів: Інтернет (сайти і соцмережі), газети, чутки, власні спостереження.
