Як вияснилось 6 грудня цього року,  вінницький Майдан  з кінця минулого й початку цього року нікуди не розходився – просто спокійно й терпляче  спостерігав,  як нова влада втілюватиме  вимоги людей –  інші   цивілізаційні цінності.   

Результати очікування навіть не розчарували, а збурили. І знову соціальний вибух. У Вінниці. 

Про що свідчать соціальні вибухи? Про промахи влади. Виконавча влада Вінниччини знову  захопилась клановістю, візантійщиною, підкилимністю,  ненавистю. Не зрозуміла вона, що візантійщина вже не пройде – люди змінились. І саме недооцінка ролі народу призвела, що самі владоможці поставили граблі в тому ж місці й вдарили ними по тому ж місцю.

Без усвідомлення поривистого «вчора» неможливо наближення осмисленого «завтра». Незалежно від того, чим закінчиться виснажуюче сьогодні.

  Вінниця подала дуже симптоматичний сигнал для усієї України, для суспільства. І найгірше, якщо бунти будуть повторюватись, бо, власне, соціальна ситуація  в країні тільки погіршується. І на вінницький Майдан вийшло не 600 чоловік, як подавалось у офіційній версії,  а близько  двох тисяч.

 На даний моментсеред основних вимог резолюції Народного Віче, що проходило у Вінниці  7 грудня звучали:

- дати належну оцінку діям виконавчої влади і посадових осіб органів внутрішніх справ, які не забезпечили охорону громадського порядку та фактично примусили людей знову вийти на Майдан;
- негайно звільнити голову Вінницької обласної державної адміністрації Анатолія Олійника і начальника Управління МВС у Вінницькій області Ігоря Моренця, які персонально відповідають за побиття людей, зокрема, депутатів місцевих рад Вінницької області, які згідно закону мають безперешкодне право доступу до участі в роботі сесії Вінницької обласної Ради;
- негайно звільнити з посади начальника Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області Юрія Куцого;
- негайно призначити перевибори місцевих рад у Вінницькій області, зокрема, Вінницького міського голови і Вінницької міської ради;
- негайно звільнити з посади прокурора Вінницької області В’ячеслава Соколового;
- вжити заходів для негайного розслідування діяльності колишніх корумпованих високопосадовців у Вінницькій області; тощо.

   Сергій Свитко на зібранні вінничан публічно звернувся до Президента України Петра Порошенка з вимогою від громади області негайно підписати Указ про звільнення голови Вінницької облдержадміністрації Анатолія Олійника у зв’язку з подіями 6 грудня цього року, що відбувались  у Вінницькій обласній Раді. Присутні мешканці області одностайно підтримали пропозицію керівника органу місцевого самоврядування області.

«Учасники Народного Віче одноголосно проголосували за висловлення недовіри голові Вінницької обласної державної адміністрації Анатолію Олійнику і начальнику УМВС України у Вінницькій області Ігорю Моренцю. Вінничани постановили звернутися до Президента України Петра Порошенка з вимогою негайно звільнити вищезазначених посадових осіб», - йдеться в офіційному повідомленні  прес-служби облрадиї.

 Утім, напружились усі мешканці області, бо  насправді ніхто не знає, що далі за тим, чи іншим кроком. Тим не менше,  відчайдушно й емоційно знову  навстіж відкривають двері, аби звільнитись до решти   від настогидлої задухи лицемірства, кругової поруки, подвійно-потрійного дна,  корупції….

Якщо у голови вінницької ОДА Анатолія Олійника не вистачить духу самому піти  у відставку, то найкращим варіантом буде, якщо  його звільнить президент Порошенко  й  таким чином трохи зніме напругу в регіоні. І разом з тим,  хоч трохи поверне свій дещо підупалий  рейтинг. Але, з іншого боку,  немає упевненості, що Порошенко знає реальний стан справ у вінницькому політикумі. Може, хтось, щось і    казав, але вся справа в  тому, не як почує Порошенко, а як йому доносять «смотрящие». У цьому сенсі сказати, що здивував, це не сказати нічого -  радник президента Геращенко, котрий у своєму FBнаписав, що це, мовляв, конфлікт між губернатором  Олійником та головою облради Свитком, що чомусь розгорівся після парламентських виборів. Та ви що, далі продовжуєте мати людей за лохів? Цей конфлікт почався з того моменту, коли Свитко оголосив нищівну війну корупції, круговій поруці, казнокрадству – усьому тому, що вже більше двадцяти років роз’їдає Україну. А практичні кроки пішли з  медичної галузі, бо все елементарно просто – у говлікарів комунальних закладів охорони  здоров’я першими позакінчувались контракти. На тих, заради кого давалась команда від виконавчої влади саботувати сесії обласної ради, таким чином, створюючи в очах мешканців області неспроможний для керування  обласним корпусом депутатів,  образ Свитка  - за висловом самих же подолян,     проби ніде ставити.  Старі, як світ і корупція в державі, давні  уловки.  А ще більше посилилось протистояння, коли нинішній керівник облради повитягував на світ Божий справи, вимагаючи розслідування незаконних відчужень земель, приміщень, та корупційних схем, де могли б зазвучати досить відомі в регіоні прізвища.  

 Не думаю, що відрядження в область командира  батальйону «Айдар» Сергія Мельничука для  створення  робочої  групи з  урегулювання конфлікту, при всьому моєму захопленню цією мужньою людиною, принесе історично справедливий результат.  Тому ті, хто думає, що знає версію відповіді на прокляте віками питання «Що робити?», ті, хто впевнений, що тримає ситуацію під контролем: навіть ті, хто самонадіяно присвоїв собі титул режисера того, що відбувається – усі вони, боюсь, не усвідомлюють, наскільки малі їх знання і наскільки багатозначні  фактори, котрі ледь не попівгодинно впливають на ситуацію. Наскільки глухим був би їхній сміх, якби вони ризикнули поділитись власними планами з Богом чи люцифером…

 Останній Майдан у Вінниці – демонстрація прискореної еволюції суспільства. І все-таки є надія, що це передвісник того, останнього, вирішального дійства, котре  визначить розвиток суспільства, як мінімум, на найближчі роки. Десятиліття. А, може, назавжди.