Як розповіли майже всі загальноукраїнські ЗМІ, 6 грудня біля вінницької ОДА натовп зібрався з озвученою вимогою – зняти з порядку денного сесії обласної ради питання про висловлення недовіри її голові – Сергію Свитку.
Увесь кіпіш піднявся навколо Свитка, коли останній, керуючись обіцянками, що були дані вінницькому Євромайдану, почав ламати закостенілі схеми. Збурення відбулось не за конкретну особу з певним прізвищем. А за, вибачте за пафос, того, хто взяв на себе не просту ношу, стати регіональним провідником нової епохи, зрештою, за цивілізаційний вибір.
Нагадаємо й про те, що був штурм облради. Новини з Вінниці в більшості загальнодержавних ЗМІ подавались як предтеча третього Майдану. І про нього не треба забувати, так про вся випадок.
Зараз у Вінниці, на перший погляд, усе ніби-то спокійно, схоже, сторони конфлікту, а вони, до речі є учасниками – соратниками другого Майдану, напевне, про щось домовились. Або їх змусила домовитись важка артилерія вінницьких нардепів – мажоритарників, котрі цілою десантною бригадою висадились на останній сесії облради. Ну, самі розумієте, присутність на сесії - це лише те, що ввійшло до новин місцевих ЗМІ. Уся сіль переконань, розмов залишилась за кулісами.
Однак, не спокійно у середовищі справжніх, професійних, а не ситуативних майданівців. Головного народного люстратора області Юрія Павленка (Хорта) посадили до в’язниці на 60 діб за хуліганство. Ще один активіст Юрій-Януарій Шостак оголошений у розшук. Активного учасника штурму обласної ради, Бориса Максимчука, ніби-то також найближчими днями можуть викликати до прокуратури. Голова обласної Ради Сергій Свитко нещодавно на Майдані Небесної Сотні під час проведення народного Віче пообіцяв звернутися до народних депутатів з проханням ініціювати ухвалення Постанови Верховної Ради про амністію для усіх учасників акції протесту у Вінниці.
Тим часом вінницькі майданівці з першого дня арешту Хорта діють не заявами, а пікетами: то суду, то прокуратури. От і останній мітинг було зібрано біля прокуратури області. З вінницькими мітингуючими також була народний депутатвід «ВОЛІ» Ірина Суслова. Вона приїхала з Києва спеціально, аби вимагати у прокуратури надіслати клопотання до міського суду щодо заміни запобіжного заходу для Юрія Хорта (Павленка). «Звернення до прокуратури – вимушене. Бо вінницький міський суд відмовляється розглядати клопотання захисту про зміну міри запобіжного заходу, - заявила Ірина Суслова,- прокурор запевнив нас, що це питання буде невідкладно розглянуте і буде прийняте відповідне рішення у законному порядку».
Окрім Ірини Суслової мають намір взяти активіста Юрія Хорта на поруки і нардепи Юрій Дерев'янко, Ігор Луценко, Дмитро Ярош і Юрій Левченко.
Чого хочуть домогтися цими репресіями проти активістів? Посилити покірність, чи непокірність ?
Ну, не визнають такі люди політичної міфології, умовностей існування, ну, не підкоряються маніпуляціям політтехнологів, законам виживання і магії великих зарплат, хабарів і т.д. Зрештою проти цього повстав Майдан. Їх, таких пассіонарних активістів, звісно, небагато, але саме вони запускають у суспільство нові ідеї, які бумерангом повертаються «громадською думкою». Колись саме такі втілили у вжиток вже незалежної України слово «революція», ще в часи, коли над ним сміялись обивателі. А тепер, що, плодами революції мають скористатись самі здогадуєтесь хто? А революціонери під пресом правоохоронних органів?
Вони з кінця минулого року протистояли не тільки беззаконню, але й іншій вірі - вірі у гроші, кумівство і силу.
Подив викликає і те, що у Вінниці, яка входить у першу десятку міст, де найбільша кількість ЗМІ, цих молодих гарячих голів розуміють не всі журналісти. За малим винятком, звичайно. І темників наче немає, але всі зачаровано кивають або на «неформат», або на «негідну поведінку», наче не зрозуміло, що за цими формальними обґрунтуваннями продовжує точитись боротьба за цивілізаційний вибір. І цей світоглядний спір – найголовніший. Чомусь вінницькі журналісти в своїй більшості, в даній конкретній ситуації не помічають світоглядних розламів.
Зрештою, кожен, хто хоче стати вільним, ним стає. Якщо він вільний внутрішньо. Однак, вінницька практика переслідування активістів показує, що ця свобода може бути небезпечною, якщо можновладці – учасники одного Майдану так і не змогли самі стати внутрішньо вільними.
