Незабутня фраза одного з персонажів минулого складу українського парламенту, «регулювальника» у Верховній Раді Чечетова: «Оцените красоту игры», здавалася б сьогодні вже такою далекою і не актуальною. Ага! То тільки здавалася б. Бо нещодавня звернення президії вінницької обласної Ради сприйнялось декотрими вінницькими журналістами, як привіт із далекого – недалекого минулого: «Ми, члени президії Вінницької обласної Ради 6 скликання, одностайно звертаємось до громадськості області, засобів масової інформації з проханням щодо необхідності дотримання толерантності публічних висловлювань у засобах масової інформації з приводу суспільно-політичної ситуації в області та державі.
Створивши об’єднавчу Раду з представників всіх депутатських груп та фракцій обласної Ради, обласної державної адміністрації, громадських організацій та політичних партій, ми спільно задекларували готовність працювати разом задля перспективи розвитку регіону.
Проте, в деяких засобах масової інформації, соціальних мережах висвітлюється неправдива та викривлена інформація відносно діяльності керівництва обласної державної адміністрації, обласної Ради, депутатів, яка провокує на дестабілізацію в суспільстві та не сприяє об’єднавчим процесам навколо національної ідеї побудови правової європейської держави.
Закликаємо всіх вас спільно працювати, не використовувати нечесне слово як зброю, показати гідний приклад іншим регіонам щодо конструктивної роботи на благо усіх нас».
Це пісня! Поганого танцюриста. На цей раз, що винними у фальшивій ноті цієї пісні зробили журналістів?
То це виходить журналісти винні у всіх подіях, мітингах, маніфестаціях, що проходять у Вінниці, зокрема, мова йде про 6-8 грудня цього року, котрі мали б продовжити викидати сміття із власного дому? Це журналісти придумували всі істеричні заяви, з пальця висмоктували історії про конвульсії на кріслах, звідки поганою мітлою не викинеш корупціонерів та менеджерів – невдах? Це журналісти винні в усіх інтригах, протистояннях, візантійщині у владних кабінетах Вінниччини? Чи, може, в тому, що у Вінниці активісти хто в бігах, хто у в’язниці, хто на допиті – також винні журналісти?
Чи це просто черговий, плановий, просто робочий наїзд на свободу слова? Ну, що ж, браво! Ми оцінили вашу красу гри. Особливо образливо отримати ляпаса тим із колег, хто щиро, а не згідно примусу редакційної політики, підтримував якусь певну сторону протистояння. Це просто чергове нагадування журналістам:політики роздирають нас по різні боки барикад, отож, не відмикаймо «детектор лайна» за будь-яких обставин. Бо, зрештою, вони помиряться і домовляться. А ми? Можемо опинитись за бортом у самий не підходящий момент.
Тим часом, в одних журналістів совкова радість - вони «заслужених» від влади отримали. Інші по закінченню крупномасштабного пасовища на виборах вирішили розібратись хто скільки із конкурентів на замовних матеріалах заробив, щоб гордо крикнути:«Ми не продаємось!». Ага, до наступних виборів. Треті – захлинаються, намагаючись присоромити бунтівників, мовляв, яку картинку для Кремля створили. Яка мені в принципі різниця, що про мене думає ворог, у якому кольорі він мене бачить. Не буде соціальних вибухів, вони там знову будуть розповідати про повішених російськомовних посеред Вінниці, чи ще якусь подібну шизофренічну історію про українців придумають.
Чи, може, все-таки ми не правильно розтлумачили той Талмуд?
