На сірому-сірому папері, з нечіткими, розмитими фотографіями і одноманітними заголовками десятки років поспіль виходить в усій Україні районна газета. Вона пише про засідання районних рад, друкує вітання з Днем народження, рецепти і гороскопи, а ще, особливо напередодні виборів, районну газету починають любити місцеві чиновники та політики національного масштабу. Вони пишуть про свої досягнення в економіці, політиці, реформах, про власний патріотизм і унікальність, стають експертами з найрізноманітніших питань та галузей.
Причепитися важко – все це відбувається фактично на законних підставах. Розмови про реформування державних ЗМІ залишаються лише розмовами, поки в Україні досі діє закон про «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».
У цьому документі детально розписано, як державні та комунальні ЗМІ мають писати про владу – давати інформацію про заяви, візити, робити репортажі, інтерв’ю з політиками і т.д.
Проте, в законі не вказано, що буде, якщо редакція не буде цього робити. Відповідь проста – нічого. Кожен редактор може відмовитися від публікації матеріалу, який надійшов з Інформаційного департаменту. Але, мало хто так робить, адже найпростіше заповнити шпальту шаблоном і ні про що не перейматись. Рівень заробітної плати редактора не залежить від кількості написаних ним матеріалів.
Поки комунальні ЗМІ існують, влада безапеляційно користується ними для власного піару. Але одна справа написати матеріал з місця події, інша – надрукувати в десятку видань області однакові матеріали з різними авторами.
Особливо активно у вінницьких регіональних виданнях джинсує Арсеній Яценюк. Цілий ряд видань надрукувало матеріал про візит прем’єра до сільгоспвиробників Київщини. Відбувається певна маніпуляція на темі сільського господарства. Для жителів району – це актуально.
«Друге народження українського села», «Уряд розвиває «Сільгоспкооперацію» з вітчизняними аграріями», «Уряд Яценюка відродить вітчизняне сільськогосподарське машинобудування», «Арсеній Яценюк: уряд видав 300 млн. на допомогу аграріям» - заголовки матеріалів про поїздку Яценюка на Київщину.
Серед списку – матеріали двох типів. Один із них більш офіційного типу, другий – експресивний і переповнений емоційними висловлюваннями.
Якщо про попередні приклади можна ще сказати, що це висвітлення діяльності влади державними ЗМІ, то стаття про те, як Тимошенко зі «Свободою» готують змову проти «Народного фронту» - виходить за рамки цієї концепції.
«Ця брудна і цинічна кампанія, яка розпочалася на замовлення Путіна Юлією Володимирівною Тимошенко, партією «Свобода», - наголосив Геращенко.
«Зараз мішенню цієї війни обрано Яценюка, завтра оберуть Порошенка, але головна мішень – це ми з вами»
Такий собі чорний піар для Тимошенко, Тягнибока, а разом з ними і Порошенка. У матеріалі також критикується кадрова політика БПП.
Із повною версією матеріалу можна ознайомитися на сайті обласної газети «Ракурс Рівне», яка також публікує подібну «політичну аналітику».
Сьогодні в Україні майже 700 комунальних ЗМІ. Щороку на їхнє утримання витрачаються сотні мільйонів гривень. Найзначнішою статтею витрат є заробітна плата - близько 60%.
Напередодні місцевих виборів чекаємо збільшення замовних матеріалів від влади, які чомусь вважаються для регіональних медій цілком нормальним явищем.
