Звільнення журналістів "Корра" і "Forbes" і нове репортерське амплуа скандально відомого Вадима Тітушка, відеоролик про "загарбників України" Кокса і Квасьнєвського у програмі "Абзац" на Новому каналі. Чи не забагато трагіфарсу в журналістиці упродовж одного тижня?

Учора на офіційному сайті медіа-холдингу "UMH Group" з'явилося повідолення про те, що виконувачем обов'язки головного редактора журналу «Корреспондент» призначений Андрій Овчаренко (донедавна керував газетою «Аргументы и Факти в Украине». Віталій Сич залишив редакцію "Корреспондента" за взаємною згодою сторін, за ним пішла й журналістка Христина Бердинських. Христина не приховує мотивів звільнення, як і
14 журналістів українського видання Forbes. Тиждень тому вони написали заяви про звільнення через "намагання змінити редакційну політику". Усі названі видання належать до UMH Group, що віднедавна перейшла у власність групи компаній ВЕТЕК Сергія Курченка (так званого газового гаманця сім'ї). Медіа-холдинг декларує, що охоплює 75% аудиторії ділових видань в Україні.

Тимчасом як звільняються журналісти, яких небезпідставно називають одними з найкращих в Україні, до лав працівників ЗМІ приймають Вадима Тітушка, сумновідомого своїми стосунками з працівниками ЗМІ. Тітушкові видали журналістське посвідчення телестудії "Діалог", щоб він висвітлював соцільно-спортивну тематику.

У хроніці трагіфарсу загальнонаціональних ЗМІ не можна не згадати і про відеоролик на тему євроінтеграції. Там головні герої Кокс і Квасьнєвський - загарбники пасторальної України, які підуть на все, щоб звільнити "принцесу". Це відеотворіння не набуло розголосу хіба тому, що рейтинги програми "Абзац" уже наближаються до межі статистичної похибки. І це на Новому каналі, новини на якому ще недавно були одними з найпопулярніших в Україні.

Було б навіть не так сумно, якби трагіфарс ріс із одного кореня зла, посадженого одним злим генієм, як це було в еру темників. Один корінь гуртом легше викорчувати. Нині ж складається враження, що медіа-полем України розсіявся бур'ян-різнотрав'я, який виснажує залишки родючого грунту, знеохочує думати і діяти тих, кому цей грунт засівати, а споживачів прагне напхати інформаційним ГМО.