Новини

Інформацію можна спотворити за допомогою неповної, односторонньої подачі; сфабрикувати, видавши інспіровану інформацію за реальну; відредагувати, додавши власні домисли та коментарі; інтерпретувати у вигідному для маніпулятора світлі; просто приховати. ЗМІ можуть вибірково наводити факти залежно від своєї позиції; супроводити матеріал заголовком, невідповідним до змісту; опублікувати правдиву інформацію тоді, коли вона втратила свою актуальність; подати неточну цитату, вириваючи її з контексту, внаслідок чого вона змінює свій зміст. Існує багато класифікацій медіа-ефектів. Ми конспективно наводимо лише найпоширеніші методи маніпуляцій в українських ЗМІ, які стануть у нагоді споживачам медіа-продукції. 

Прийоми, з допомогою яких здійснюється навіювання:

- використання стереотипів. Під стереотипом розуміють сприйняття людьми якогось соціального об’єкта у спрощеному, схематизованому вигляді. Таке уявлення з часом фіксується у свідомості людини і практично вже не піддається перевірці досвідом;

 - заміна імен, або наклеювання ярликів. Один з найдієвіших інструментів політичної мови -  «ярлики» на зразок «червоно-коричневих» або «осіб кавказької національності». Прикладом можуть бути також терміни, як «позасистемна опозиція» або «неконструктивна опозиція», які  часто вживаються  в українських  ЗМІ. За подібними термінами нічого змістовного не стоїть, лише бажання використати їхнє негативне забарвлення;

 - повтор інформації. Вважається, що через 30 хвилин аудиторія пам’ятає лише 60 відсотків змісту повідомлення. У кінці дня – лише 40, а за тиждень ледве 10 відсотків. У результаті будь-яка проблема зникає сама собою, якщо ЗМІ не будуть її продовжувати, розвивати або нагадувати про неї. І навпаки – якщо абсурдне повідомлення повторювати з достатньою частотою, то врешті-решт  воно таки закріпиться у масовій свідомості;

- ствердження. Цей прийом полягає в тому, що ЗМІ часто надають перевагу бездоказовим твердженням замість дискусії аргументів, обмежуючи тим самим плюралізм думок і презентуючи тільки одну, вигідну для них;

 - постановка риторичних запитань з одночасним наділенням його відповідним контекстом, який орієнтує глядача та читача несвідомо розвивати «вкинуту ідею» у потрібному для маніпулятора напрямку;

 - напівправда – це спосіб, який полягає, зокрема, в об’єктивному висвітленні незначних деталей із одночасним замовчуванням важливих фактів або загальною фальшивою інтерпретацією подій. Використання достовірних фактів у різному об’ємі знімає у глядачів упередженість до джерела інформації;

- «спіраль замовчування», або маніпулювання опитуваннями громадської думки. Цей широко розповсюджений прийом маніпуляції полягає в тому, щоб за допомогою посилань на сфабриковані опитування громадської думки переконати громадян у підтримці більшістю суспільства політичної позиції, близької маніпуляторам. Метод базується на закономірностях масової психології. Опитування, складені і презентовані таким чином, змушують людей з іншими поглядами приховувати їх, щоб не опинитися в соціально-психологічній ізоляції. На тлі цього мовчання голоси віртуальної більшості звучать дедалі голосніше – і це знову змушує незгодних ще більше приховувати власну позицію. Так закручується «спіраль замовчування», забезпечуючи перевагу маніпуляторам;

 - анонімний авторитет – може бути вагомою політичною постаттю, науковцем, релігійним діячем, ім’я якого не називається. Попри неправдивість наданої ним інформації, такі посилання надають їй солідності і правдоподібності;

 - «буденна розповідь». Розповідь про трагічні події ведеться в діловому, спокійному тоні, що сприяє індиферентності населення до цих фактів;

 - ефект присутності включає ряд трюків, які мають імітувати реальність. Використовується у кримінальній хроніці, фронтових репортажах. Смикання камери, збивання її з фокуса, постріли, крики не завжди означають, що перед глядачами дійсно репортаж, скажімо, з «гарячої точки». Зате  ілюзія достовірності справляє потужний емоційний вплив. Разом з тим, навіть цілком реальні, документальні зйомки – але  змонтовані відповідним чином, або включені у відповідний контекст  -  можуть служити лише фактором, що посилює довіру до впливу, який на меті має маніпуляцію;

 - ефект первинності базується на елементі сприйняття, відповідно до якого в разі надходження суперечливої інформації людина надає перевагу тій, яка надійшла першою. Пізніше змінити сформовану думку дуже складно. Отже, оперативність може бути суто маніпулятивним прийомом, який не дає можливості аудиторії осмислити отриману інформацію;

 - констатація факту. Бажане становище подається у ЗМІ як факт, що вже відбувся;

 - відволікання уваги використовується для подолання психологічного опору суспільства. Метод базується на відволіканні уваги від змісту повідомлення проти якоїсь думки або установки. Виявляється в «калейдоскопічній» подачі матеріалу,  «розбавленні» важливих повідомлень  чутками, сенсаціями, рекламою, плітками;

- «очевидці» події. Добір людей для опитування на будь-яку тему – випадковий. Потім із фрагментів монтується необхідний смисловий ряд;

 - принцип контрасту. Широко використовується у випадках, коли тактика прямих звинувачень видається надто відвертою і ризикованою. Тоді, наприклад, детально описується будь-яка інформація про політичних опонентів, що має негативне забарвлення. А поряд із нею надається позитивна інформація про «своїх» політиків;

- психологічний шок. Масові повідомлення про смерть руйнують усі рівні психологічного захисту і дозволяють безперешкодно впроваджувати у свідомість інспіровані схеми;

- створення асоціацій. Об’єкт в очах громадськості прив’язується до  негативних стереотипів масової свідомості, які подаються у вигляді словесних метафор або відповідного  відеоряду;

- інформаційна блокада (контроль вербальних визначень, візуальної «картинки», єдності інтерпретації подій);

- читання думок: повідомляючи про дії або точку зору різних людей, журналіст дає зрозуміти, що знає їхні приховані думки, несвідомі мотивації, завдяки чому робить широкі політичні  узагальнення та висновки;

- виключення інформації. Така техніка дозволяє не допустити в ефір  думки, які журналістові чи керівництву ЗМІ не подобаються. Існує кілька видів такого виключення: перспектива - коли журналіст дає матеріал про політичну дискусію з позицією тільки однієї сторони; евфемізми - вживання обтічної, пом’якшувальної термінології, коли йдеться про незаконну  діяльність;

  -  останнє слово – техніка заключних висновків, коли журналіст закінчує повідомлення цитатою або перефразуванням однієї зі сторін дискусії.

Гумор, сарказм, сатира, іронія - це ті прийоми, з допомогою яких журналіст може знищити точку зору, ідею, доктрину, групу, процес, представити їх несуттєвими, нераціональними, смішними, недолугими. Коли журналіст у ході полеміки виступає голосом однієї із сторін і дебатує з іншою – ця форма маніпуляції називається аргументом. При цьому журналіст може надавати можливість говорити одній із сторін, а потім розбирає висловлювання, характер, цінності  того, хто говорить. Іще одна техніка дискредитації являє собою постійну «прив’язку» тієї чи іншої політичної сили  чи політика до  негативних уявлень та стереотипів. Атака на індивіда або групу, надто полемічна, щоб висловлювати її відкрито, передається у символічній формі – це техніка «код». У техніці напівдебатів журналіст стверджує, що представляє аргументи двох сторін у полеміці, але фактично надає аргументи однієї сторони й ігнорує аргументи другої. Техніка подвійної бесіди дає змогу журналісту суперечити самому собі, а потім спростовувати цю суперечність. Техніка «фальшивого нейтралітету» дозволяє показати журналіста нейтральним у той час, коли він стає на чийсь бік. Є кілька варіантів подібної техніки:

- фальшивий комплімент, коли журналіст робить вузький комплімент політичному діячеві, а потім оточує його повним і розширеним запереченням компліменту або посиленим схваленням опонента;

- фальшива критика - перевернута техніка фальшивого компліменту;

- фальшиві серії: журналіст створює уявні логічні серії критики кількох суб’єктів, але, коли черга доходить до «замовника», журналіст різко змінює тему;

- фальшивий прототип: представляється думка одного індивіда, який нібито виступає від імені серйозної політичної сили.

Ще однією категорією прихованого необ’єктивного підходу є повна фальсифікація, коли журналіст використовує цитату, промову або проблему із великою  неточністю.

Інша група технік, які виконуються за рахунок структурування й організації тексту і складаються із приховування або, навпаки,  роздування матеріалу залежно від симпатій журналістів. Це, по-перше, «отруйний сандвіч», коли журналіст приховує позитивну думку чи інформацію між негативним вступом і негативним висновком; «солодкий сандвіч» – розміщення негативної інформації між позитивними вступом і висновком; по-третє, роздування деталі, яке створює враження її тотальності й широкого поширення.

Існує ще одна  техніка, яка переважно використовується разом з іншими. Є чотири види такої техніки: надузагальнення, не підтверджене ніякими опитуваннями чи  дослідженнями; недоведена теорія, яка використовується для підтримки однієї зі сторін у полеміці; навідне запитання журналіста, яке містить наперед задана точка зору; «однослівна» журналістика, коли використовується одне слово чи фраза, щоб передати швидке схвалення або критику індивіда, групи або позиції. 

Серед найпоширеніших прийомів маніпуляцій у новинах українського ТБ під час попередніх виборчих кампаній експерти визначають:

  - ідентичність інтерпретацій подій в новинах різних каналів;

 - ангажована й однобічна експертиза, з відповідним добором експертів, варіації експертних точок зору на користь одного з опонентів, використання «експертних дуетів» - перший експерт твердо підтримує визначену думку, інший - толерантно критикує;

 - найефективніша, хоч і найбільш очевидна маніпуляція – так званий інтерактив з наступним політичним «узагальненням»  телеведучих;

- інформаційна блокада опозиційних політичних сил та їхніх лідерів;

- формування визначеного владою «порядку денного» в теленовинах (історія з «темниками»);

- викривлення змісту політичних подій шляхом “псевдооб’єктивного» тенденційного коментування.

Це теорія. У наступних публікаціях ми підсумуємо приклади маніпулятивних технологій, зафіксованих фахівцями медіа-моніторингу Асоціації "Спільний простір" / Комітету "Рівність можливостей" упродовж останнього місяця, і  проілюструємо їх свіжими прикладами.