Новини

Під час круглого столу «Україна під прицілом російських ЗМІ. Проблеми інформаційної безпеки України» голова комітету «Рівність можливостей» Олександр Чекмишев, який постійно моніторить різні ЗМІ, розповів про особливості сьогоднішньої інформаційної війни: «Раніше будь-які інформаційні війни точилися таким чином, що технології викликали протидії з іншого боку (наприклад, поява перших темників). Сьогодні на весь комплекс маніпулятивних технологій, які застосовуються російськими ЗМІ, відповідати аналогічними неможливо і не має сенсу. Наразі потрібно шукати інші способи донесення правдивої інформації».

Передусім сьогодні як технологія використовується тотальна дезінформація. Класик дезінформації Гебельс казав: чим жахливіша брехня, тим більше є шанс, що у неї повірять. Супутніми до неї є ціла низка технологій — створення іншої інформаційної реальності. Адже люди, що дивляться тільки російські канали, живуть у цій реальності... Все це накладається на відому психологічну технологію — спіралі замовчування. Коли люди отримують однобічне освітлення подій і раптом починають сумніватися (думати: так не може бути, війна — це погано), але маючи тотальне оточення, яке мислить тими ж категоріями, вони не знаходять у собі достатньо мужності і сили якимось чином протистояти цьому. Це стосується не тільки росіян, а й значної частини кримчан. Це накладається на цілу низку міфів, що продукуються російськими медіа. Наприклад, натовп біженців начебто на українському східному кордоні? Цей сюжет знімався в ярмаркові вихідні дні, коли українці їдуть до Польщі,а поляки — відвідують Україну».

«Одна з популярних технологій — створення контексту. Як подавалася російськими ЗМІ новина про вторгнення в Крим російських військ? Показували Сашу Бєлого з автоматом, який кричав, що у кого автомат, у того й влада. Це демонстрували досить довго по всіх каналах. А потім відразу після цієї сценки йшов сюжет про росіян у Криму, які рятують українців.

У телевізійному форматі з'являються постановочні сюжети. Вони знімаються окремо, в театральному антуражі, і подаються як новина.

У цій боротьбі нема простих і однозначних рецептів. Але на цьому ігровому полі є один гравець, який може дещо більше, ніж журналіст чи політтехнолог, — це наша влада. Адже вона може не тільки щось коментувати, а й вдаватися до конкретних дій. Коли повідомляють, що на потреби української армії знайдені якісь кошти, це є дуже важливою інформацією, і люди хотіли б знати, наприклад, скільки від того отримає конкретний лейтенант, капітан чи полковник. Також хотілося б почути, які шляхи реформування армії після 23 років занепаду будуть пропонуватися. На жаль, месиджів від влади про те, що робиться, або що планується робити, немає. Нічого не робилося також і для пояснення того, що Україна формується як нова політична нація. Дуже важливо показувати прояви солідарності, як на Сході, так і на Заході.

Інформаційну битву з Росією ми можемо виграти хіба що в інтернеті. Дослідження показують, що значна аудиторія Криму не задоволена відключенням українських каналів, тому тут не все однозначно», — відзначив В.Чекмишев