Новини

Період: 1 березня – 18 травня.

Моніторинг проводиться із 1-го березня 2014-го року. Із 1-го травня –  у розширеному форматі.

Вибірка моніторингу:

Загальнонаціональне телебачення: 13 телепрограм на 8 каналах:

Загальнонаціональна преса: 6 газет.

Загальнонаціональні інтернет-видання: 4.

Радіостанції: 6 програм  на 4 радіостанціях

Регіональне телебачення: 46 телеканалів.

Регіональна преса:  55 газета (+ 2 газети оглядово по Криму)

Регіональні інтернет-видання: 47 (+ 2 оглядово по Криму).

Усього:  54 телеканали, 4 радіостанції, 63 газети та 53 Інтернет-сайти.

Головні висновки:

Висвітлення виборчої кампанії у медіа в березні та першій половині квітня було доволі млявим та відбувалося на тлі інформаційного домінування повідомлень про події у Кримській автономії й південно-східних регіонах країни, пов’язаних із анексією Криму, активністю проросійських сепаратистів, реакцією на це української влади. У другій половині квітня та в травні агітація відчутно активізувалася. 

Журналістам доводиться висвітлювати вибори 2014 в умовах безпрецедентної інформаційної війни з боку Росії та брутальної антиукраїнської пропаганди, яка використовує як інструменти традиційні телевізійні канали, тролінг за допомогою ботів в соціальних мережах та нових медіа, а також листівки (їх роздають переважно в Донецькому та Луганському регіонах). Зокрема, там сепаратисти захоплюють студії регіональних телекомпаній, або ж передавачі ефірного мовлення, вимикають українські телеканали, вмикають замість них російські (Первый канал, Россия 24, Russia Today, НТВ, РТР-Планета), або ж починають власне «мовлення», закликаючи місцеве населення вступати у їхні ради й брати в руки зброю, також допомагати грошима та не йти на виборчі дільниці 25 травня. У листівках також містяться аналогічні заклики. 

Події на південному Сході вплинули на висвітлення виборів, посунувши тему кампанії на другий план.  При цьому кандидати представляли не стільки тези своїх програм, скільки висловлювали своє ставлення та пропозиції щодо вирішення кризи. Загалом сюжети про події на Сході займали не менше третини усього новинного контенту. 

Не зважаючи на все це, загалом вибори 2014 у медійному дзеркалі мають більш демократичний і збалансований характер, з перевагою нейтрального представлення й одночасним мінімумом негативу чи однозначного позитиву, порівняно з усіма попередніми президентськими та парламентськими кампаніями.

Найактивніше були представлені такі кандидати, як Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Михайло Добкін. Кандидати доволі рівномірно представлені прямою і непрямою мовою. Також експерти не зафіксували явних переваг якихось кандидатів, яких би систематично представляли у перших сюжетах чи на перших шпальтах видань.   

Зважаючи на згадані специфічні обставини ведення кампанії, провідні медіа, зокрема столичні телеканали, намагаються надавати виборцям більше зрозумілої інформації, необхідної для свідомого вибору, ніж це було у 2010-му та 2012-му роках, за рахунок розширення кола експертів, яких вони запрошують. Ці експерти, детально   пояснюють особливості виборчої кампанії в контексті подій в країні та міжнародної реакції на них. Менше говорять про відмінності між кандидатами та їхніми рецептами реформування країни та ще менше аналізують сам контент виборчих програм. Спектр думок експертів і політиків у ЗМІ є цілком плюралістичний, хоч часом це відкриває додаткові можливості для поширення поглядів сепаратистів.

Варто відзначити, що під час кампанії 2014-го року українські виборці мають змогу спостерігати повноцінні дебати між кандидатами, зокрема на незалежній платформі, яку спільно з громадськими активістами, створив національний суспільний мовник. Регламент «Національних дебатів» передбачає, що у дебатах беруть участь одночасно три кандидати (відібрані жеребкуванням); тривалість «Національних дебатів» - 90 хвилин безперервного ефірного часу (у другому турі 100 хвилин); ведучий дебатів (за допомогою відповідних технічних засобів) стежить за дотриманням встановленого часового регламенту виступів, запитань і відповідей, представляє кандидатів, надає їм слово для виступів, запитань і відповідей. При цьому у регламенті визначено, що кандидати під час дебатів повинні дотримуватися його норм, не ображати й не принижувати опонентів, слухатися ведучого щодо регламенту виступів, відповідей і запитань. Аудиторія дебатів в студії: представники університетських спільнот, лідери громадської думки, журналісти.

 Таким чином, незважаючи на те, що закон про суспільне мовлення Верховна Рада схвалила вже в процесі виборів - 17-го квітня, а 13-го травня в.о. Президента України підписав цей закон, чим зробив його чинним, поява суспільного мовника справила позитивний вплив на характер компанії, зокрема на забезпечення громадян інформацією, необхідною для свідомого вибору, а також забезпечення рівного доступу кандидатів до мас-медіа.   

Ще одним позитивним висновком є те, що на відміну від попередніх виборчих кампаній, 2014-го  року провідні столичні телеканали не мають списку табуйованих експертів чи політиків, яких заборонено допускати до ефіру. У цьому сенсі редакційна політика телеканалів стала більш плюралістичною, незалежною та нейтральною.

Повний текст Попереднього звіту зу результатами моніторингу доступний у pdf-версії (українською та англійською мовами).