Повертаючись до недавніх подій. Після того, як 8-го грудня скульптура Леніна, що стояла на бульварі Шевченка, активістами партії «Свобода» була відправлена у небуття, перед киянами постало актуальне питання: що встановити на звільнений постамент?
   Спочатку інтернет вибухнув різного штибу «фотожабами». На вакантне місце домальовували різних персонажів масової культури: Бетмена, майстра Йоду та інших. Але жарти жартами, а питання залишається відкритим. 
   Дехто вважає, що необхідно відновити Леніна; дехто --  що потрібно встановити пам’ятник комусь з українських героїв.  Певна кількість людей  впевнена, що ніякий пам’ятник взагалі не треба встановлювати. 
   Я належу до числа останніх.
   Чому? Відповідь знайдемо у книзі Дмитра Малакова «Київ 1939-1945»:
«… З часом на цьому місці (бульвар Шевченка)  з’явиться шибениця, на якій окупанти прилюдно страчуватимуть «ворогів рейху» - підпільників та карних злочинців; восени 1943 р. енкаведисти повісять зрадників, а 1946 р. – постане пам’ятник Леніну…» (с. 149)
  Я не буду блукати у езотеричних нетрях, та кричати про те, що це прокляте місце, але вдумайтеся, шановне панство - чи етично ставити на ньому пам’ятник у чиюсь славу?
   Отже,  можливо для Леніна це була і варта його особистості місцина, але після  падіння скульптури вождя , на мою думку, треба засадити цю землю квітами. Це було б символом того, що смерть не є закінченням всьому; що життєвий цикл продовжується і там, де була смерть, тепер панує не холодний мармур , не камінь та бетон, а краса природи. Та, яку ми, кияни, так полюбляємо.  А згодом слід встановити символ. Який?
    Для себе я вже вирішив.  У нас вистачає  пам’яток та  меморіалів  загиблим героям; ті, хто пропонує поставити чергову згадку про смерть – помиляються. В нашій історії достатньо було смертей і поневірянь. Нам потрібен символ відродження. Відродження не просто людського життя.  Символ відродження України.  
 А які ВАШІ думки з цього приводу?