Міністр освіти Лілія Гриневич заявила, що умови нарахування стипендій вихованцям вітчизняних ВНЗ мають бути більш жорсткими. Мовляв, її мусять отримувати винятково відмінники та студенти з малозабезпечених сімей. Зміни, за словами заступника міністра Юрія Ковтунця, наберуть чинності від самого початку наступного року (чудовий «подаруночок» на свята!). Давайте-но спробуємо розібратися, що це за ініціатива така і до чого вона може призвести.

Ні, друзі. Хто воює? Довкола айфони, клуби, кнайпи, дорогі машини, питання "шождєлатьсценамівмаґазінах" та все таке інше. Війна десь там - в іншій реальності, куди всім нам просто не хочеться потикатися. Навіщо ж-бо? Усе ж і так чудово. Ну, крім "ценивмаґазінах", звісно.

Уже котрий день триває у прямому сенсі кривавий конфлікт на столичному житловому масиві "Позняки". Він спалахнув через те, що певний забудовник, украй знахабнівши, вирішив засипати озеро "Качине" землею впереміш із будівельним сміттям а відтак вгатити там чергову багатоповерхівку.

А ви в курсі, що на Харківському масиві фактично на території одного кварталу існує аж два цікавих феномени: вулиця лише з одним будинком і вулиця взагалі без будинків?..

Розповім-но я вам, шановне товариство, прикру історію про те, як контактний центр КМДА чудово "реагує" на звернення громадян, а зокрема - дбає про життя й здоров'я людей. Очевидячки, позірне знесення МАФів є межею здатності владоможців щодо благоустрою рідного міста. Приділіть, будь ласочка, кілька хвилин своєї уваги і почитайте показову історію...

Рівно два роки тому я разом із групою добровольців "Самооборони Майдану" був у Севастополі на святкуванні Дня народження Тараса Шевченка. На превеликий жаль, відтоді через нашу постійну проукраїнську діяльність і, як результат, наявність мене у так званих "розстрільних списках" терористів, дорога до Криму - колись такого рідного й близького - мені закрита. А було б дуже цікаво з'їздити до того ж пам'ятника Тарасові Шевченку в Севастополі й поглянути, що змінилося за цей час. Утім, журналіст, який не може знайти вихід із ситуації, - поганий журналіст, тому не пошкодував грошей на рахунку і зателефонував декільком друзям в окупований Крим. Пряму мову подаю без перекладу.

У зв'язку з останніми подіями так звана державницька чи то пак патріотично налаштована частина українців розділилася на декілька таборів залежно від своєї позиції. Особливо чітко це можна простежити у соціальних мережах. Колись об'єднаний Революцією Гідності народ починає демонструвати дедалі більше ознак нової віхи роз'єднаності - в той час, коли Донбас і надалі палає війною і ворог, здавалося б, спільний для всіх...

Я сьогодні замислився... У нас же офіційно не війна, а антитерористична операція, так? Тоді у мене виникає кілька питань...

На Софійській площі столиці встановили новорічну ялинку. Вона вперше за час Незалежності України є живою і цілісною, а не натягненою на залізний "скелет" купою фрагментів дрібніших ялинок або ж маразматично-ракетоподібною "йолкою" часів правління того-чиє-ім'я-не-можна-називати.

Просто гляньте це відео. Висновки робіть самі. Це - наша міліція. Слава міліції, б...ь. Кінець. Якщо на відео не заходить гіперпосиланням - прошу пряме: https:/www.youtube.com/watch?v=wAcs6P2JFGI%22

Пригадаймо ранню осінь, коли всілякі ДНРівці, ЛНРівці та інша подібна маячня, бризкаючи слиною, зловтішалася. Чи то пак намагалися. Типовий допис на будь-якому форумі, який щасливі мешканці цих... гм... "утворень" адресували тоді українцям, неодмінно стосувався "упавшево сала" та натякав на те, що, мовляв, буде нам тут, бідолашним, узимку тяжко й холодно. Мовляв, щоб якось зігрітися - доведеться нам стрибати у своїх "фашиствующіх бєндєрафскіх" квартирах під відому кричалку з Майдану. І от, настала зима. Питання: хто з нас тепер "скаче"?

Рік тому кожен із нас без перебільшення змінився раз і назавжди. Майдан перетворив українців на геть інакшу націю, що почала мислити та діяти якісно по-новому. Втім, заради цього своє життя поклали сотні, тисячі найкращих із-поміж нас, яких уже ніколи не повернути... Здається, це все відбувалося лиш учора.

Де б я не був і чим би не займався, так чи інакше подумки повертаюся до кримської ночі, що пахне морем і стомленим спекою степом, з її міріадами зір на небі та відлунням клубної музики з дискотек на узбережжі...

У жодному іншому регіоні України не могло б виникнути стільки проблем, як сьогодні маємо з Донецьком і Луганськом.

Підступний вітер увесь час закидав червоно-чорний прапор, вивішений із віконниці мого балкону, з надвору до приміщення - достоту як котрусь шмату. Рішення, за великим рахунком, виявилося банальне, як і завжди у таких ситуаціях: я просто пришив до його протилежного кінця магніт завважки грамів 100 і тепер уже навіть досить сильний порив фізично неспроможний завадити тому, щоби цей стяг лопотів собі в усіх на очах. Мій узірець використали кільканадцять сусідів... і от рідний спальний райончик уже готовий до святкування найвизначнішого та без сумніву найважливішого свята цього року - Дня Незалежності України.