У зв'язку з останніми подіями так звана державницька чи то пак патріотично налаштована частина українців розділилася на декілька таборів залежно від своєї позиції. Особливо чітко це можна простежити у соціальних мережах. Колись об'єднаний Революцією Гідності народ починає демонструвати дедалі більше ознак нової віхи роз'єднаності - в той час, коли Донбас і надалі палає війною і ворог, здавалося б, спільний для всіх...

Суперечки між людьми з різними поглядами є явищем абсолютно звичним - як звичним є сьогодні контраст між мирними та зруйнованими російсько-терористичними військами містами. Однак дедалі дивніше такі суперечки виглядають, коли сваряться між собою ті, хто стикнувся зі спільним ворогом. Ідеться про великий пласт патріотично налаштованих українців, породжений (чи радше активізований) Революцією Гідності.

Найпоказовішим випадком такого розділення за останні дні стала ситуація у селищі Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровщини, де розташовується 5-й батальйон ДУК "Правий сектор". Коли вона з незрозумілих причин була оточена бійцями Збройних Сил України, у суспільстві вмент вигулькнули два геть протилежних погляди на речі.

Спостерігаючи за подіями у Великомихайлівці, хтось заявляв, буцім "Правий сектор" як де-юре нелегалізоване озброєне об'єднання становить реальну загрозу життю та здоров'ю громадян і, відповідно, має бути включеним до складу "офіційної" армії. А от інші у цій самій події побачили "руку" чинної влади: управлінці, на їхній погляд, на тлі тотальної бездіяльності й порожніх обіцянок просто бояться можливого бунту непідкотрольних їм захисникам Вітчизни, тому вирішили ліквідувати загрозу своїм посадам, так би мовити, на зародковій стадії.

Хай там що, а згідно з останніми повідомленнями ЗМІ конфлікт між владою і ДУК "Правий сектор" наразі залагоджено. Про це говорять як в Адміністрації Президента, так і в самому "ПС". "До пори, до часу", - відзначить хтось і, либонь, матиме слушніть, позаяк "тріщини" у суспільстві ширшають.

КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?

Із самого початку конфлікту між Україною та Росією остання намагалася спровокувати розбрат поміж українцями, чудово усвідомлюючи: об'єднаний народ є незнищенним. Відповідно, з легкої руки кремлівських і прокремлівських діячів було задіяно цілу мережу псевдопатріотів. Основна задача таких агентів - спотворити уявлення авдиторії про події в Україні. До прикладу, всі ми чудово пам'ятаємо недолугі потуги російських "ботів" брати участь в дискусіях на українських форумах, користуючись Інтернет-перекладачем...

Але є схеми значно більш продумані. Скажімо, мітинґи обурених солдатських матерів (з-поміж яких значна частина брала активну участь в "антимайданах" по всій країні, представляючись меншканками то одного, то іншого міста). На зміцнення своїх позицій провокатори запустили цілий флеш-моб "Мобілізація вбиває" та вкинули до Всемережі десятки варіантів, як буцімто на "законних підставах" не служити у лавах ЗСУ.

Далі - більше. Прокремлівські "боти" почали намагатися щедро "приправити" український патріотизм ознаками релігійної, расової та національної нетерпимості. Так, часто в соціальних мережах можна зустріти заклики боротися не стільки проти очевидного агресора, скільки проти "чеченців", "кольорових", "жидів" і взагалі будь-яких "не наших".

Як не дивно, ця маячня в деяких випадках спрацьовує - і це при тому, що за Україну наразі воюють і чеченці, і білоруси, і грузини, і представники багатьох інших народностей (так само як і різних релігійних уподобань).

Утім, знову ж, така атака спрямована, перш за все, на авдиторію, яка не скаржиться на наявність високих інтелектуальних здібностей. Адекватна людина в будь-якім разі пропустить це повз вуха. Проте цей месидж має всі шанси засісти у голові не до кінця сформованих особистостей (найчастіше - підлітків) і зробитися чимсь штибу життєвого орієнтиру на тривалий час. Тоді російські пропагандисти, щоби показати "фашизм на Украінє", не шукатимуть картинки для ТБ надто довго...

Усі ці процеси тривали, тривають і триматимуть ще хтозна-скільки. Адекватною відповіддю була б контрпропаганда, яка, втім, залишається на низькому рівні. Тому пересічний громадянин фактично не має орієнтирів, що б скерували хід його думок у більш-менш незаанґажоване русло.

КОНФЛІКТ "КОНФЕСІЙ"

Та далеко не тільки ворожі пропагандисти створюють розкол в українському суспільстві. Часто й самі українці, піддаючись генетично закладеній у них "совєтчині", створюють собі певного "ідола" та сліпо йому вірять, на дух не сприймаючи жодних контраргументів - навіть слушних.

Спробуйте переконати мусульманина-фанатика навернутися у Християнство. Або навпаки: перетворіть ревного християнина на палкого прихильника Ісламу. Звісно, на вас очікуватиме феєричне фіаско.

Приблизно те саме, на превеликий жаль, діється в Україні з політичними вподобаннями. Абсолютно неможливо симпатикові, наприклад, Порошенка довести, що пан Президент чинить правильно далеко не завжди. У найліпшому разі той почне кричати й жваво сперечатися, в іншому ж ви підете додому без кількох зубів. 

Так уже склалося, що саме відданість ідеалові часто характеризує нас, українців. На відміну од європейців, ми не навчилися критично ставитися до всього і всіх та робити єдино правильний висновок для самих себе. Великого дива тут немає: задовго діяв принцип "люби партію або помри". Але ж в епоху розвитку інформаційних технологій та практично повної свободи думки можна було би бодай спробувати відступити од таких архаїчних принципів і подивитися на довкілля тверезіше!

У соцмережі достатньо створити один-єдиний, на перший погляд, абсолютно безкривдний допис на політичну тематику, щоб отримати в коментарях до нього таке нагромадження яких завгодно нецензурних коментарів і навіть особистих образ, що на душі стане просто гидко.

Тому так звана "вишивата" становить для безпеки мисленнєвого простору українців не меншу (а то й більшу) небезпеку, ніж кремлівська агентура. Вона - "вишивата" - абсолютно безкоштовно виконує силу-силенну роботи, за яку московським керманичам довелося б викласти не один мільйон "праклятих пєндосскіх" доларів конкретним виконавцям.

ПРОТИДІЯ

Від засилля думок нас, безумновно, не врятує ніщо. Допомогти може тільки вміння аналізувати інформацію навіть тоді, коли та надходить у величезних об'ємах із суперечливих джерел. Зрештою, "я не знаю, як до цього ставитися" - це теж ставлення. А війна, як відомо, починається у головах людей.

"Тріщини" у суспільстві поки не становлять величезної загрози. Одначе вони тяжіють до цього. Тому зараз як ніколи слід об'єднатися, спробувати відкинути політичні, релігійні, етнічні та казна-які там іще симпатії задля боротьби зі спільним ворогом. Він, до слова, не дрімає...