Цими днями пан Олександр Чекмишев із пані Оленою Бондаренко провели перший веб-семінар на тему блоґґерства. Ось, що з цього приводу думає студент Інституту журналістики заочної форми навчання.

Семінар розпочався лекцією пана Олександра, яка, по суті, для заочника стала першою лекцією в Інституті журналітики на "заочці" за 5 років навчання. Точніше, не так: першою цікавою, корисною у повсякденні лекцією.

Було сказано чимало, чимало також було запитано в модераторів. Особисто для себе виніс дуже прикладні речі.

Втім, із дечим із шановним товариством я не погоджуюся.

Прекрасно розуміючи вузьку спеціалізацію нашої платформи, мушу, проте, зробити висновок, що дещо, на мою думку, було сказано неправильно. Зокрема, не сподобалося "підганяння" блоґу під певні правила чи то пак шаблони. Певна річ, пам'ятка для блоґґера - річ корисна і цікава, проте сам мережевий щоденник лишається суто особистою річчю, котру навряд чи доцільно формалізувати певними канонами. Я переконаний, що рушій журналістики (а зокрема й онлайнової) - творча уява, виступи самого автора, хай би в якому "жанрі", способі вираження вони не виявлялися. Саме завдяки неформалізованості відбувається прогрес на журналістській ниві.

Друге. Блоґ - це не зовсім журналістика, тому типологізувати його за певними суто науковими канонами апріорі недоцільно. Із таким самим успіхом ми можемо намагатися визначити, до якої групи журналістських жанрів належить, приміром, напис на паркані або текст різдвяної листівки. Це заганяє нас у глухий кут.

Третє (найпозитивніше). Вебінари є вельми цікавою і корисною штукою! Хотілося б, щоби вони відбувалися частіше. Пане Олександре, пані Олено, ви - молодці.

П.С. Це лиш моя думка. Власне, особливістю блоґу, що вигідно відрізняє його від сучукржурналістики, є право на свої погляди. Тому не кидайтеся камінням. ))

П.П.С. Щасливих зимових свят!