Усі ми можемо нині спостерігати спалах пристрастей у центральній частині Києва. Опозиційні лідери (зокрема, Кличко) називає все це "провокацією". Але чи дійсно це так?
Біля стадіону "Динамо" просто в ці хвилини триває побоїще, що до біса нагадує штурм Адміністрації Президента 1 грудня. Знову файєри, сльозогінний газ, світлошумові гранати. Знову страждає транспорт силових відомств, яким вони так "далекоглядно" перекрили одну з центральних вулиць. І знову лунають, із одного боку, заклики до революції, а з іншого - звинувачення у провокаціях.
Давайте розберемося, абстрагувавшись од підтримки будь-якого варіанту спротиву (силового чи мирного). Розгляньмо факти.
По-перше, чого саме досяг Майдан у тому вигляді, в якому існував до цього моменту?
"Плюси":
* на нас звернула увагу Європа;
* народ із Заходу до Сходу, можна сказати, об'єднався довкола конкретної ідеї;
* суспільство "згадало", що воно - громадянське.
"Мінуси":
* мирний Майдан кілька разів розганяли або намагалися це зробити;
* розбиті голови журналістів, громадських діячів, політиків і навіть невинних людей;
* репресії студентів у певних ВНЗ;
* безперешкодне ухвалення кількох одіозних, антинародних законів із порушенням усіх можливих і неможливих процедур;
* цілковита імпотентність опозиції, неможливість визначитися як зі стратегією дій, так і з єдиним кандидатом;
* унаслідок вищевикладеного - розчарування людей в опозиції, зменшення кількості мітингарів.
Виходить, що люди мерзли на Майдані ось уже майже три місяці, щоб просто послухати три "балакучі голови" - Тягнибока, Яценюка, Кличка. Тим часом тих, хто бив - амністували, тих, кого били - засудили.
Ні, я не за силовий сценарій, бо це остаточно перекриє можливість управити мізки цій владі. Але і мирний шлях показав свою неперспективність.
Що ж робити? Люди радикалізувалися, і це вина не лише влади, але й опозиції. Три "божки" вирішили, що вони контролюють Майдан, але насправді Майдан - це до того самобутній феномен, який просто апріорі не може бути кимсь контрольований або комусь підпорядкований.
Я боюся загадувати, що буде далі. Давайте просто... дивитися.
