І смішно, і боляче водночас (ніколи не думав, що відчую подібне) читати і дивитися російські новини. Їхній рівень маразму переплюнув радянську пропаганду буквально в рази. А тим часном окупант збирає сили і тисне на Україну тепер уже з Луганська. Тамтешні прикордонники, де-факто кинуті напризволяще силами АТО, з четвертої ранку відбивають атаки остаточно осатанілих банд. Дані про жертви як з боку наших, так і з боку окупанта, постійно варіюються. От вам і справжня літня "спека"...

Останніми днями стало відомо, згідно з російськими ЗМІ, дві речі. По-перше, наша чемпіонка з біатлону, виявляється, має дивне хоббі: від нічого робити на півставки пострілює з гори Карачун у мирних громадян. По-друге, у підвалах Слов'янська ховаються десятки дітей, які благають захистити їх од озвірілої київської бандерофашистської хунти, що справно валить із мінометів по житлових будинках. От як, братове, живемо!

До речі, виявляється, український паспорт - це ознака фашистської хунти! Не вірите? Подивіться пізнавальне відео, в якому поодинокі мирні мешканці Донецька з останніх сил чинять опір добре озброєній армії жидобандерівців.

Що тут сказати? Власне, коментарі зайві. Нещодавно був на київському центральному вокзалі й на власні очі бачив, як із поїзда слов'янського напрямку на перон виходили десятки матерів із дітьми. Виникає логічне питання: а з якого, даруйте, доброго дива ті зображені на "зворушливих" фотографіях дітки у Слов'янську ховаються чи то в підвалах, чи то в каналізації від "бомбардувань", коли простіше просто схиляти звідти подалі?..

Але то таке. Насправді, аналізувати російські ЗМІ після матеріалу пана Олександра Чекмишева безглуздо... Та й не хочу борсатися у багнюці. Просто дуже прикро, що дехто дійсно вірить у всю цю маячню.

Згадується рік 2004-й. Тоді я ще зовсім "зеленим" хлопчиком стояв поряд із батьками на Майдані. Мама ж моєї мами, проживши 40 років в Україні (сама вона росіянка) і так і не вивчивши української мови, дивлячись винятково і принципово російське телебачення, благополучно обізвала всіх нас "бендерами", "шушкевичами" і "екстремістами" та впродовж кількох місяців не розмовляла ні з ким із нас. Так само до кінця свого життя вона ганила мене за те, що я ходжу до церкви Київського Патріархату. І от уже в нинішніх реаліях моя мати сказала дуже болючі, та попри все правдиві слова: "Гріх таке казати, але добре, що твоя бабуся не дожила до цих днів". Інформаційна війна руйнує родини.

Коли це все припиниться? Дивлячись на історичний шлях Росії та на позицію еліти тамтешньої влади (Роґозін, Дуґін, Жиріновскій та Х... перепрошую, Путін) доходиш висновку, що дуже нескоро. Московщина - це та держава, яка не може існувати без війн, окупацій своїх сусідів, насилля, терору проти власного населення та рік крові. Так, за останній час я став русофобом. І на це є причини. Впевнений: чимало з тих, хто читає цей текст, пережили такі самі метаморфози.

Висновки невтішні. По-перше, доки існує Росія - доти страждатиме чи не вся Європа. По-друге, як казав мудрий, хочеш миру - готуйся до війни.

Ми вже навіть не готуємося. Ми воюємо...