Признаюся шановному панству, що я ще досить необізнаний неофіт, якого доля нещодавно зажбурнула з моєї рідної Нірванівки під Києвом аж прямісінько до Нью-Йорку. Життя моє ще доволі хаотичне, на моїй неділі десь п’ятниць чотирнадцять з гаком, усе цікаве й велике, і мабуть тутешні люди сприймають мене, як таке собі радісне нерозумне теля, що тичеться в усі молокопостачальні коров’ячі пристрої відразу.