Біля 200 людей прийшли до українського консульства, аби висловити підтримку вільному народові, який вже скоро скине Зека з його золотого унітазу та пересадить його на в'язничну парашу. Люди вшанували хвилиною мовчання пам'ять загиблих та закатованих режимом та його садистами-найманцями. До української спільноти приєдналися представники Грузії, Ічкерії та вільної Черкесії у своїй боротьбі з кривавим режимом російського гебіста Путіна. Всі фото - тут: https://www.facebook.com/vitaly.modlo/media_set?set=a.618184674903405.1073741903.100001356346536&type=1

Среди наблюдающего за событиями народа в последние дни ширится недовольство абсолютно недостаточной поддержкой украинского Восстания со стороны Запада, недопустимо лояльной позицией западных лидеров по отношению к международному преступнику и бандиту Януковичу и непростительно искажённым пониманием целей восставшего народа.

Теперь Киев - это кровавая рана. Это крик боли, ярости, отчаяния, ненависти. Моё сердце болит, когда я вижу, что такая ненаглядная улица Грушевского превратилась в бойню, в мясорубку, где озверевшие садисты дорвались до своего любимого занятия: бить, калечить, мучить, издеваться, глумиться, убивать свободных людей. За то, что они свободные. За то, что они не хотят слышать шансон - да какой же шансон - блатняк. За то, что имеют гордость и достоинство. За то, что не рабы и не быдло.

It is becoming absolutely clear that the Kremlin's invasion in Ukraine is just a matter of time. The scenario of Russia reacting to pleas by Ukrainian junta headed by murderer and criminal Viktor Yanukovych as well as his puppet local administrations and "pacifying" outraged Ukrainians with brutal force has been underway for a while already.

О першій годині дня на Union Square у Манхеттені відбувся збір української громади на підтримку Євромайдану. Близько сотні людей провели на площі близько двох годин, тримаючи у руках плакати із закликами до відставки українського очільника Віктора Януковича, співаючи українських пісень та спілкуючись з мешканцями міста, які цікавилися подією. Отець Іван з Української Православної Церкови, що розташована на 11-й вулиці Манхеттена, на прохання громади провів молитву за перемогу народу на київському Майдані.

Події на Євромайдані з 10 по 11 грудня без сумніву увійдуть до підручників історії України. Це була епічна ніч. Ніч боротьби мирного Добра з тупим, демоністичним, озброєним та сповненим ненависті Злом. Ніч, про яку можна говорити, вживаючи слова «втручання вищих сил», не побоюючись, що це буде занадто поетично або наївно. Бо щось таки зупинило Беркут, який темною навалою вже був вдерся на Майдан Незалежності та оточив декілька сотень тих людей, які залишилися там. Вперше за сотні років церковні дзвони у Києві сповіщали не свято, а наступ ВОРОГА. Цим ворогом були ті, хто мав би за гроші людей захищати тих же людей, охороняти їх спокій. І той, хто зачаївся у своєму лігві у Межигір’ї, здатний віддавати наказ вбивати своїх громадян і водночас боючися віддавати такий наказ, бо точно знав, що інші громадяни після цього прийдуть по нього. Ця ніч закінчилася зорею перемоги Добра.

Дякуючи моїй тітонці-Долі, що занесла мене з Української православної церкови, що на 11-й вулиці у Манхеттені, за допомогою пана Юри та його Мерседеса прямісінько під стіни українського консульства, де у неділю о першій пополудень розпочалася акція на підтримку Євромайдану, мав нагоду долучитися до теплої хвилі людської підтримки моїм землякам, що наразі чавлять прогнилий режим Януческу.

Признаюся шановному панству, що я ще досить необізнаний неофіт, якого доля нещодавно зажбурнула з моєї рідної Нірванівки під Києвом аж прямісінько до Нью-Йорку. Життя моє ще доволі хаотичне, на моїй неділі десь п’ятниць чотирнадцять з гаком, усе цікаве й велике, і мабуть тутешні люди сприймають мене, як таке собі радісне нерозумне теля, що тичеться в усі молокопостачальні коров’ячі пристрої відразу.