Події на Євромайдані з 10 по 11 грудня без сумніву увійдуть до підручників історії України. Це була епічна ніч. Ніч боротьби мирного Добра з тупим, демоністичним, озброєним та сповненим ненависті Злом. Ніч, про яку можна говорити, вживаючи слова «втручання вищих сил», не побоюючись, що це буде занадто поетично або наївно. Бо щось таки зупинило Беркут, який темною навалою вже був вдерся на Майдан Незалежності та оточив декілька сотень тих людей, які залишилися там. Вперше за сотні років церковні дзвони у Києві сповіщали не свято, а наступ ВОРОГА. Цим ворогом були ті, хто мав би за гроші людей захищати тих же людей, охороняти їх спокій. І той, хто зачаївся у своєму лігві у Межигір’ї, здатний віддавати наказ вбивати своїх громадян і водночас боючися віддавати такий наказ, бо точно знав, що інші громадяни після цього прийдуть по нього. Ця ніч закінчилася зорею перемоги Добра.