Люди вирішили на виручені гроші купити каски, бронежилети та інше бойове спорядження і власноручно завезти землякам у батальйони. Мова йшла про 180 тисяч гривень.

На вінницькому політико - владному бомонді в черговий раз зимно, незважаючи на спекотну погоду літа. Схоже в регіоні боротьба з корупцією ведеться паралельно з боротьбою з найактивнішими народними люстраторами. Раз по раз лідери вінницького Майдану опиняються у досить, м’яко кажучи, неприємних ситуаціях. Наприклад, одного народного люстратора – Юрія Хорта (Павленка) декілька разів били, іншого – голову молодіжної обласної організації партії «Батьківщина молода» Вадима Кудіярова звинуватили у вимаганні хабаря в розмірі 75 тисяч доларів. А голову облради Сергія Свитка, котрий першим в Україні відмовився підкилимно підписувати контракти з 32-ма головними лікарями медичних закладів, що належать до комунальної власності, тобто затвердження лише після обговорення кандидатур колективами й громадою - незгодні опоненти вже почали звинувачувати в «традиційних» для таких випадків гріхах.

У разі затвердження у Верховній Раді революційних поправок, постраждають не лише безпосередньо виробники альтернативних джерел енергії, а й усі, хто причетний до цього виду бізнесу разом з інвесторами. А це зможе спричинити згортання виробництва сонячної енергії взагалі.

Не будемо зайвий раз вдаватись до гнівної патетики того, що Путін до всього цього трагічного абсурду на нашій території готувався давно. І, схоже, передбачив, а вірніше придумав собі, що реакція світу буде проходити за давньою, зрозумілою йому схемою: «наїзд на лоха». Мовляв, лохів (тобто нас) прилякали, вони зараз покличуть на допомогу одних, других, третіх. Кремль для гіпотетичних захисників України відпрацьовував власну методу: одним пригрозити, другим – щось пообіцяти, третіх перекупити...

Журналісти опинились під прицілом. Спочатку ті, хто був на передовій подій, що відбувались на Майдані, тепер – у Криму. Але журналістський Майдан перемістився в райони «розборами польотів» і відслідковуванням шляхів бізнес - імперій чималої кількості відомих у країні прізвищ, і, знову ж таки, роботи місцевих медіа.

Подібних нашому, сценаріїв історичних змін немає у жодній країні світу, також навряд чи є багато випадків швидкості, з якою відбуваються ці зміни: те, що вчора було ніби - то реальністю, сьогодні – вже на звалищі історії.

Як відомо з історії, революції починаються у столицях, а закінчуються в регіонах. Робити будь - які висновки в нашій ситуації справа марна і невдячна, бо ситуація може змінитися, буквально, за півгодини. Та все ж… нарешті відбулось те, що мало відбутись на Майдані – суспільство радикалізувалось. Бо два місяці стояння на Майдані майже нічого не дали – влада ніяк не реагувала на мирні вимоги людей.

23 січня мітингуючі вперше застосували силу. Коли помітили, як один молодий чоловік цілеспрямовано камерою знімає окремих людей, попросили його представитись, він відмовився… Тоді його заставили: близько десятка учасників мітингу не лише оточили «оператора», а й силою відібрали в нього портмоне з документами. Як вияснилось, знімав активістів експерт НІЕКЦ при УМВС області.

Після того як майданним шляхом не було повалено режим – навіть уряд не відправили у відставку - лідерам опозиції і тим політикам, котрі відносять себе до опозиційних, уже зараз спало на думку розпочати президентську кампанію. Однак перше в цьому році Народне віче в Києві виявилось менш чисельним, ніж минулорічні акції. І все, про що наголошують політики сьогодні можна було зробити одним махом у вже минулому році, коли на вулиці столиці України вийшло півмільйона людей. Однак тоді ж розгубились усі: й влада, й опозиція, тим самим ( одні й другі) залишились вірними собі.

Невдоволення у лавах обранців народу - депутатів обласної ради почало рости з моменту останньої позачергової сесії. Досить розпливчате рішення – звернення до керівництва країни щодо побиття студентів та першої спроби розгону Євромайдану ніяк не монтується із попередніми заявами керівників регіону: однозначний курс до Європи.

Абсолютно очевидно, що для української влади масовість і стійкість Євромайдану стала абсолютною несподіванкою. Але так само очевидно, що владу ніхто не дарує, її завойовують. А ментальна особливість нинішніх українських можновладців полягає в тому, що вони так просто, ні під яким соусом владу не віддадуть.

Чомусь пригадалось як після останніх президентських виборів «януковичі» деньки рахували до інавгурації нового президента. Мовляв, швидше, бо так хочеться покінчити з корупцією і злодійством, загрозою диктатури, нечесними правоохоронцями, заграванням з Кремлем.

Парижем у Вінниці називають Театральну площу в центрі міста. А привид, який бродить уже не один десяток років не кого іншого, як великого українського пророка – Тараса Шевченка. Сказати, що всі ці більш, ніж двадцять років тривають у Вінниці дискусії щодо місця встановлення пам’ятника Кобзарю – не сказати нічого.