укр eng
Профіль користувача
Ковальчук Богдан Олександрович

Випускник Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка. Музикант у широкому розумінні цього слова. Автор кількох (не)вдалих художніх творів.

Записи користувача
Міністр освіти Лілія Гриневич заявила, що умови нарахування стипендій вихованцям вітчизняних ВНЗ мають бути більш жорсткими. Мовляв, її мусять отримувати винятково відмінники та студенти з малозабезпечених сімей. Зміни, за словами заступника міністра Юрія Ковтунця, наберуть чинності від самого початку наступного року (чудовий «подаруночок» на свята!). Давайте-но спробуємо розібратися, що це за ініціатива така і до чого вона може призвести.
У нас НЕМАЄ війни
2016-05-11 08:19:00
Ні, друзі. Хто воює? Довкола айфони, клуби, кнайпи, дорогі машини, питання "шождєлатьсценамівмаґазінах" та все таке інше. Війна десь там - в іншій реальності, куди всім нам просто не хочеться потикатися. Навіщо ж-бо? Усе ж і так чудово. Ну, крім "ценивмаґазінах", звісно.
Уже котрий день триває у прямому сенсі кривавий конфлікт на столичному житловому масиві "Позняки". Він спалахнув через те, що певний забудовник, украй знахабнівши, вирішив засипати озеро "Качине" землею впереміш із будівельним сміттям а відтак вгатити там чергову багатоповерхівку.
А ви в курсі, що на Харківському масиві фактично на території одного кварталу існує аж два цікавих феномени: вулиця лише з одним будинком і вулиця взагалі без будинків?..
Розповім-но я вам, шановне товариство, прикру історію про те, як контактний центр КМДА чудово "реагує" на звернення громадян, а зокрема - дбає про життя й здоров'я людей. Очевидячки, позірне знесення МАФів є межею здатності владоможців щодо благоустрою рідного міста. Приділіть, будь ласочка, кілька хвилин своєї уваги і почитайте показову історію...
Рівно два роки тому я разом із групою добровольців "Самооборони Майдану" був у Севастополі на святкуванні Дня народження Тараса Шевченка. На превеликий жаль, відтоді через нашу постійну проукраїнську діяльність і, як результат, наявність мене у так званих "розстрільних списках" терористів, дорога до Криму - колись такого рідного й близького - мені закрита. А було б дуже цікаво з'їздити до того ж пам'ятника Тарасові Шевченку в Севастополі й поглянути, що змінилося за цей час. Утім, журналіст, який не може знайти вихід із ситуації, - поганий журналіст, тому не пошкодував грошей на рахунку і зателефонував декільком друзям в окупований Крим. Пряму мову подаю без перекладу.
У зв'язку з останніми подіями так звана державницька чи то пак патріотично налаштована частина українців розділилася на декілька таборів залежно від своєї позиції. Особливо чітко це можна простежити у соціальних мережах. Колись об'єднаний Революцією Гідності народ починає демонструвати дедалі більше ознак нової віхи роз'єднаності - в той час, коли Донбас і надалі палає війною і ворог, здавалося б, спільний для всіх...
Я сьогодні замислився... У нас же офіційно не війна, а антитерористична операція, так? Тоді у мене виникає кілька питань...
На Софійській площі столиці встановили новорічну ялинку. Вона вперше за час Незалежності України є живою і цілісною, а не натягненою на залізний "скелет" купою фрагментів дрібніших ялинок або ж маразматично-ракетоподібною "йолкою" часів правління того-чиє-ім'я-не-можна-називати.
Просто гляньте це відео. Висновки робіть самі. Це - наша міліція. Слава міліції, б...ь. Кінець. Якщо на відео не заходить гіперпосиланням - прошу пряме: https:/www.youtube.com/watch?v=wAcs6P2JFGI%22
Пригадаймо ранню осінь, коли всілякі ДНРівці, ЛНРівці та інша подібна маячня, бризкаючи слиною, зловтішалася. Чи то пак намагалися. Типовий допис на будь-якому форумі, який щасливі мешканці цих... гм... "утворень" адресували тоді українцям, неодмінно стосувався "упавшево сала" та натякав на те, що, мовляв, буде нам тут, бідолашним, узимку тяжко й холодно. Мовляв, щоб якось зігрітися - доведеться нам стрибати у своїх "фашиствующіх бєндєрафскіх" квартирах під відому кричалку з Майдану. І от, настала зима. Питання: хто з нас тепер "скаче"?
Рік тому кожен із нас без перебільшення змінився раз і назавжди. Майдан перетворив українців на геть інакшу націю, що почала мислити та діяти якісно по-новому. Втім, заради цього своє життя поклали сотні, тисячі найкращих із-поміж нас, яких уже ніколи не повернути... Здається, це все відбувалося лиш учора.
Спогади про Крим
2014-11-13 18:10:00
Де б я не був і чим би не займався, так чи інакше подумки повертаюся до кримської ночі, що пахне морем і стомленим спекою степом, з її міріадами зір на небі та відлунням клубної музики з дискотек на узбережжі...
У жодному іншому регіоні України не могло б виникнути стільки проблем, як сьогодні маємо з Донецьком і Луганськом.
Підступний вітер увесь час закидав червоно-чорний прапор, вивішений із віконниці мого балкону, з надвору до приміщення - достоту як котрусь шмату. Рішення, за великим рахунком, виявилося банальне, як і завжди у таких ситуаціях: я просто пришив до його протилежного кінця магніт завважки грамів 100 і тепер уже навіть досить сильний порив фізично неспроможний завадити тому, щоби цей стяг лопотів собі в усіх на очах. Мій узірець використали кільканадцять сусідів... і от рідний спальний райончик уже готовий до святкування найвизначнішого та без сумніву найважливішого свята цього року - Дня Незалежності України.