Ні, друзі. Хто воює? Довкола айфони, клуби, кнайпи, дорогі машини, питання "шождєлатьсценамівмаґазінах" та все таке інше. Війна десь там - в іншій реальності, куди всім нам просто не хочеться потикатися. Навіщо ж-бо? Усе ж і так чудово. Ну, крім "ценивмаґазінах", звісно.

Уже котрий день триває у прямому сенсі кривавий конфлікт на столичному житловому масиві "Позняки". Він спалахнув через те, що певний забудовник, украй знахабнівши, вирішив засипати озеро "Качине" землею впереміш із будівельним сміттям а відтак вгатити там чергову багатоповерхівку.

Де докази, що чиновник, котрий десятиліттями зубами тримається за своє дохідне місце корупціонер? А хіба потрібно докази того, що на окружній стоять повії?

Це збіса важко - сидіти у Києві і дивитися новини зі Східної України, знаючи, що небайдужа тобі людина в цей же час перебуває в епіцентрі подій. Намагаєшся її відмовити, зробити так, щоби вона не сувалася у самісіньке жерло цього пекла - а вона однаково йде. Із одного боку розумієш її, бо сам такий самий. Але ж... нерви. НЕРВИ!

Новини щодня висвітлюють ситуацію у Криму. Дивишся ці кадри і не віриш, що таке взагалі може відбуватися в Україні. “Зелені чоловічки” без розпізнавальних знаків блокують дедалі більше військових частин і стратегічних об'єктів, а тамтешня “самооборона” ретельно вишукує на кожному кроці “бандерівців”. По всьому півострову натикано десятки, а, можливо, сотні блокпостів проросійських активістів, які спиняють машини з некримськими номерами та громадський транспорт. Однак дивитися це все по телевізору — це ніщо порівняно зі спогляданням згаданого маразму на власні очі. Напередодні двохсотої річниці генія українського народу Тараса Шевченка я з цілком конкретною метою сунувся до самісінького жерла безладу — Севастополя. Хочеться поділитися з вами тим, що я там побачив...

«Та шоб тебе, бісова дочко! Шо ти ото верзеш?! І як у тебе тільки язик повертається таке говорити?!» – обурено кричали мені вслід бабусі, озброєні прапорцями України та ЄС. Приємнішої відповіді на питання «Скільки вам платять?» годі й чекати!